Працював електриком. Виконували держзамовлення по тендерам. Здали проводку в одній зі шкіл. Через деякий час дзвінок:
— Ви! У вас руки звідки ростуть! У нас ваша проводка горить! Школа палахкотить!
Мчимо в РОНО, беремо з собою інженера з технагляду, мчимо в школу. Бачимо обгорілу проводку в учительській. До слова сказати, школам фінансів не вистачає, бо проводка сама хлипенькая, на кінці подвійна розетка, але обов’язково висить автомат, щоб не було пожежі.
Допит технадзоровца прояснив картину. У розетку на перервах вчителя встромляли два чайника. Оскільки чайники досить потужні, струм перевищував номінал проводки, і автомат чесно відключався. Вчителі включали його назад. Він відключався знову. Оскільки в таких умовах чай пити неможливо, важіль автомата викладачі намертво зафіксували скотчем: скільки, мовляв, можна його туди-сюди клацати?
І ці люди вчать дітей — сподіваюся, не фізики.
