Пару років тому я переїхала в інше місто, до чоловіка. Зв’язок з колишньою моєю компанією поступово зійшла нанівець, і мені стало не вистачати спілкування, захотілося знайти парочку подруг.
Мене не цікавлять б’юті-процедури, догляд за дітьми та господарсько-кулінарні поради, так що в тематичні «жіночі» паблики я писати не стала, навряд чи у мене там з кимось будуть спільні інтереси. Я відправила анкету в кілька спільнот для знайомств, де багато людей шукають друзів-приятелів. В дружбу між чоловіком і жінкою я вірю, але вважаю, що це буває досить рідко і не з усіма, і мені не хочеться витрачати час на людину, яка тихо зіллється через пару днів, бо зрозуміє, що ніяких романтичних відносин» йому зі мною не світить, тому до моєї анкети йшла приписка з проханням представникам чоловічої статі не турбувати.
Однак все одно знайшлися молодики, які досить агресивно намагалися зав’язати листування, і коли я максимально коректно відповідала, що не налаштована спілкуватися з чоловіками, у відповідь мені майже завжди (крім одного разу) сипалися образи. Причому до моєї анкети були додані фотографії, на яких видно, що зовнішність у мене сама звичайна, на «трієчку». Боюся уявити, яким піддаються натиску зовні привабливі дівчата.
От я хочу запитати, чому деяким чоловікам небажання спілкуватися здається актом агресії в їх бік? Невже так сильно хочеться в презренную френдзону? Ще не задолбали, але вже починає.
