Для одного нічого не шкода

35

Задовбали «щедренькие», говорите? Напевно, так і є. Але подивіться, як це виглядає з нашого боку.

Нам, щедреньким, дико бачити, як ви один одного за копійку готові задушити. Кращі друзі не забудуть забрати один у одного борг у сто рублів точно в термін, незалежно від обставин. Мати у доньки займає пару тисяч і поспішає повернути, бо інакше буде сварка. Колега взяв у тебе з пачки печеньку або попросив зателефонувати і тут же суєт 50 рублів, а то, не дай бог, ти збіднієш. І ніяк не пояснити, що тобі ці 50 рублів до біса не здалися, їх зараз навіть покласти нікуди, та і ти просто так почастував цієї нещасної печивом, а на телефоні у тебе безлимитка.

З чужими людьми ще можна звикнути. Раз і назавжди запам’ятати, хто з такими «закидонами» (дозвольте вже нам їх такими вважати, хоч це і ваша справа), і просто кожен раз нагадувати собі, що будь-який порив зробити цій людині добре потрібно обривати на корені. Зрештою, це ваш моральний комфорт, і ми не хочемо його порушувати. Але, не дай бог, хтось із таких людей з причини загальної адекватності та цікавинки виявиться у нас в друзях! Все, гасіть світло!

У відповідь на будь-яку дрібну допомогу або частування ми будемо дивитися цілу театральну постановку! З отпихиванием принесеного, воздеванием рук і образами! Як же! Ми ж принизили вашу гідність, образили і сказали, що у вас мало грошей! Приклади? Так маса!

Подруга скаржиться, що з продажу пропав улюблений соус. Ціна питання 60 рублів, але от немає ніде, як не шукала. Та не питання, по роботі я багато мотаюся по місту, мені не складно заскочити за кілька днів у десяток різних магазинів. Нарешті я знаходжу цей соус, при зустрічі віддаю. Козяча морда, образа, впихивание мені цього соусу назад в сумку. Відмінно, з урахуванням того, що вона знає, що я взагалі його не їм. Ось що варто було просто кивнути, сказати спасибі і взяти? У тебе був би улюблений соус, мені було б приємно.

З іншого подругою зустрічаємося в кафе. Вибираю місце, бо потім на роботу, відповідно, хочеться ближче. Та погоджується, але вже в самому кафе починає журитися, що, мовляв, все дорого. Резонно пропоную її пригостити. Мені правда не складно. Але ні, як же, честь і гідність порушені. В результаті подруга або бере чайок і решту часу зітхає, що немає грошей, або бере щось дороге і решту часу зітхає, що грошей тепер немає взагалі. Мила, навіщо? Невже тобі приємно, що я тепер відчуваю себе винуватою за те, що тебе сюди покликала? Або я повинна не брати нічого дорогого, щоб тобі не було прикро, а потім до ночі бігати по місту голодна, бо ти чудово знаєш, що поїсти мені більше ніде? Чому не можна просто взяти від мене це нещасне тістечко, про який ти так зітхаєш? Я правда не буду вважати тебе злиденній і не хочу тебе цим образити!

Третя подруга страшно образилася, коли у важкій життєвій ситуації я запропонувала їй грошей. Я чесно кріпилася і говорила собі цього не робити. Але, рідна, ти 2 місяці страждала, що ні на що не вистачає, а сьогодні зі сльозами розповіла мені, що змушена продати намисто покійної матері. Що-що? Ти не просила мене про допомогу? Ну вибач, мені складно провести межу в такій ситуації, і ти про це знаєш.

І так на кожному кроці. Не можна, пробігаючи по місту і побачивши якусь дрібницю, купити її, щоб порадувати друга, тому що, подарувавши її просто так, без приводу, ти ризикуєш натрапити на страшну образу. Найскладніше, що такі люди іноді маскуються за кілька років. Питаєш їх заздалегідь (бо вже обпікалася), не образить їх така поведінка, отримуєш відповідь, що все гаразд, вони такі ж, як ти, а потім через пару років з’ясовується, що ти виплодок пекла. У підсумку після кожного подарунка доводиться просити не ображатися! А то раптом… Ну не марення?

Зрозумійте вже, нарешті, вас виховали такими, а нас іншими. Між собою нам дуже добре — в студентські роки ми наскребаем по кишенях 30 рублів на одну чашку кава на трьох, купуємо один одному подарунки просто тому, що подружці зараз дуже хочеться ось це колечко, вона вчора таке втратила, а у нас в кишені лежить ця нещасна тисяча. Та й ставши зовсім дорослими, ми не забуваємо принести другу чи брату дві-три тисячі просто так. Тому що його вчора звільнили з роботи, а у нас зараз ніби все тьху-тьху-тьху.

Ми чесно намагаємося з вами зайвий раз не мати справу і не палитися, що ми «щедренькие», але не завжди виходить. Нам з вами дуже-дуже некомфортно. Тому, будь ласка, просто тримайтеся від нас подалі. Ви і ваше скопидомство нас дуже задолбали.