Габріель гарсіа маркес

по

28.10.2021

140

габріель хосе де ла конкордіа» габо » гарсіа маркес (1927-2014) — колумбійський письменник, журналіст, видавець і політичний діяч. Лауреат нейштадтської літературної премії та нобелівської премії з літератури.

У біографії маркеса є багато цікавих фактів, про які ми розповімо в даній статті.

Отже, перед вами коротка біографія габріеля гарсіа маркеса.

Біографія маркеса

Габріель гарсіа маркес з’явився на світ 6 березня 1927 року в колумбійському місті аракатака. Його батьками були габріель еліхіо гарсіа і луїза сантьяга маркес ігуаран. Коли хлопчикові виповнилося 2 роки батьки влаштувалися в сукре, залишивши сина на вихованні бабусі і дідуся по лінії матері.

Дитинство і юність

У дитячі роки біографії маркес любив слухати різні історії з вуст бабусі і дідуся. Вони були прекрасними оповідачами, які познайомили онука з фольклором і мовними тонкощами, що стали в майбутньому важливим елементом у творчості письменника.

Коли гарсіа виповнилося 9 років помер його дід, внаслідок чого батьки забрали його до себе в сукре. До того моменту у глави сімейства вже була своя аптека. У 1940 р маркес почав навчання в єзуїтському коледжі, де зміг досягти певних висот у спорті.

Цікавий факт, що габріель гарсіа маркес був капітаном команд з футболу, бейсболу та бігу. Після цього він вступив на юрфак національного університету, оскільки на цьому наполягав батько. Однак хлопець мріяв пов’язати своє життя з письменницькою діяльністю, добре пам’ятаючи розповіді діда і бабусі.

Коли після збройного повстання «боготасо» вуз закрили, маркеса перевели до університету картахени, де він працював репортером у місцевій газеті. У 1950 р.він вирішив кинути навчання, бажаючи зосередитися на журналістиці та літературі.

Література

На початку 50-х років габріель гарсіа маркес якийсь час співпрацював з газетою «el heraldo». В даний період біографії він приєднався до неформальної групи літераторів, які спонукали його більш серйозно зайнятися письменницькою діяльністю.

Пізніше маркес почав видавати короткі статті та рецензії до кінострічок у виданні «el espectador». У 1956 р.його відправили у відрядження до парижа. Тут він продовжував писати репортажі та розповіді, які залишилися непоміченими.

Габріель відчував настільки серйозні матеріальні труднощі, що йому доводилося збирати пляшки. Крім цього, періодично хлопець випрошував у м’ясників кістки, з яких варив юшку. До того моменту біографії йому вдалося видати свою першу повість «палая листя».

Про даний твір маркес відгукувався з особливою теплотою, оскільки називав його одним з «найбільш спонтанних і щирих» у своїй творчості. У 30-річному віці він відвідав срср на московському фестивалі молоді та студентів.

В одному з есе про цю поїздку значилося наступне « » срср: 22 400 000 км2 без єдиної реклами coca-cola!». Після цього габріель влаштувався в каракасі, влаштувавшись працювати у видання «el momento». Одночасно з цим він глибоко захопився написанням літературних творів.

В 1961 р. Маркес опублікував свою знамениту повість» полковнику ніхто не пише», яка спочатку не мала успіху. У цій роботі розповідалося про старого полковника у відставці, ветерана тисячоденної війни.

Через 5 років світ побачив роман габріеля гарсія маркеса «недобра година», проте світове визнання йому приніс роман «сто років самотності», виданий в 1967 р критики відзначили, що книга була витримана в дусі «магічного реалізму».

Станом на сьогодні продано понад 30 мільйонів примірників «ста років самотності» – роман перекладено на 35 мов світу. Деякі з близьких друзів маркеса відзначали, що магія його текстів створювалася під час правки набраного на комп’ютері і роздрукованого тексту.

Наприкінці 60-х років габріель, натхненний втечею диктатора венесуели маркоса переса хіменеса, приступив до створення роману «осінь патріарха». У 1982 р.в біографії маркеса відбулася знаменна подія – він удостоївся нобелівської премії з літератури «за романи та оповідання, в яких фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту».

На початку нового століття габріель гарсіа маркес представив першу частину біографічної трилогії — «жити, щоб розповісти про життя», яка стала бестселером. Восени 2004 р.було видано останній твір письменника – «згадуючи моїх сумних повій».

габріель гарсіа маркес з сім’єю

Цікавий факт, що за кілька тижнів до офіційної презентації літературні шахраї викрали рукопис і запустили цю книгу в продаж. Тоді маркес пішов на радикальні заходи, в найкоротші терміни змінивши фінальну частину твору.

В результаті, мільйонний тираж був розкуплений за лічені дні, а «піратські» підробки були конфісковані правоохоронцями. Крім літератури габріель гарсіа маркес виявляв живий інтерес до кінематографу. Він став автором близько трьох десятків кіносценаріїв.

Особисте життя

Маркес познайомився з майбутньою дружиною мерседес барча, коли та ще вчилася в школі. Коли його кохана досягла повноліття, він зробив їй пропозицію. В результаті, молоді люди зіграли весілля в 1958 р., після чого влаштувалися в каракасі. У цьому шлюбі у пари народилися двоє синів-родріго гарсіа і гонсало.

Смерть

Маркес неодноразово перебував на волосині від смерті. Коли йому було 62 роки у нього виявили ракову пухлину в легенях, яка, очевидно утворилася внаслідок надмірного тютюнопаління. Цікавий факт, що під час роботи він викурював по 3 пачки сигарет на добу.

Пізніше габріелю провели успішну операцію, але його здоров’я як і раніше залишало жовть кращого. У 1999 р у нього діагностували вже інше онкозахворювання – лімфому. Письменник переніс 2 важкі операції, які також пройшли успішно.

Влітку 2012 р. Брат маркеса-хаїма гарсіа маркеса повідомив, що у габріеля розвинулося старече недоумство. Не дивлячись на це, хворий продовжував з оптимізмом дивитися на життя і не втрачав почуття гумору. Через пару років його госпіталізували з сильним зневодненням-у чоловіка знайшли інфекцію в сечовому тракті і легенях.

Габріель гарсіа маркес помер 17 квітня 2014 року у віці 87 років. Причиною його смерті стала пневмонія. Примітно, що у зв’язку з його смертю в колумбії був оголошений триденний траур.