Працюю в страховій компанії. Кожен день відбуваються абсолютно неземні діалоги з клієнтами:
— Дівчина, я вам вчора дзвонив, з’єднайте мене з тим же самим.
— З ким ви розмовляли?
— З хлопцем.
— Як його звуть?
— Не знаю.
— Про що ви у нього дізнавалися?
— Про страхування!
— Страхування чого? (злість починає підступати до горла)
— Машини!
— З’єдную з відділом КАСКО. (через хвилину) У них телефон зайнятий. Що передати?
— Передайте, що я дзвонив! *вішає трубку*
— Дівчина!
— Так, я вас слухаю.
— А це точно %компанія%?
— Так, це %компанія%.
— Ви мене не обманюєте?
— Ні! Звичайно ж, ви потрапили саме в %компанію%. Чим вам допомогти?
— Так? А, ну гаразд, дякую. *короткі гудки*
— Дэвущка! Це страховка?
— %Компанія%, я вас слухаю.
— Дэнэг немає, їхав з Казан, потрапив аварій, що дэлать?
— Ви пошкодили автомобіль або (трохи не сказала «зіпсувалися») що сталося з вами?
— І машын, і я!
— У вас що застраховано?
— Все!
— І життя, і авто?
— Так!
З’єдную з мальчшками з авто відділу. Виявляється, що чоловік в’їхав у стовп, застрахований тільки по ОСАГО, та ще й в іншій компанії. А нам він подзвонив, бо «ваш телефон на рекламі побачив».
