Хочу відповісти автору історії «Модний вирок». Як ви вже задовбали зі своїм дрес-кодом! Так, я розумію, форма потрібна в армії, поліції та ряді структур, де люди повинні по одягу зрозуміти, хто перед ними. Але зводити значимість простий ганчірки в ранг життєвої необхідності?
Завжди хочеться запитати: що для вас важливіше — бачити поруч з собою на тому ж корпоративі друга-колегу або «костюм з краваткою»?
Так, жертви «Модного вироку» і глянцевих журналів, ви задовбали! Яка ваша справа, чим прийшов Вася — в штанах чи у джинсах? Яка вам різниця, сірі колготки на Марині чи чорні? Яким місцем вас чіпляє наряд Олі? Одягайтеся, як вважаєте за потрібне, а решта самі вирішать, як їм одягнутися, без вас!
Ні, в мене немає сукні, я їх не ношу. І туфель на підборах немає. І не буде. Ні, не одягну, нехай хоч изорутся все навколо — ні, і крапка! Ходіть чим хочете, але не нав’язуйте іншим, адекватним (на відміну від вас) людям ваш «маст хев». Не «маст»! Скуповуйте ганчірки самі, жертви агресивного маркетингу, пяльте на себе бридкі одяг з модних журналів, але нас, нормальних людей, не чіпайте!
Ні, я не «як стародавня» прийшла в брюках класичного крою, так, це мій стиль. Ні, мені не треба показувати» свої довгі стрункі ноги і красиву груди. Ні, декольте не буде! А якщо хто-то любить декольте і міні — це їх справа, не моя і не ваша! Я, насамперед, людина, з душею, розумом і характером, а не комплект одягу або набір ніжок-попок-ручок. Я хочу бачити поруч із собою людей, а не костюми. А такі, як ви, задовбали!
