Вирішила додати свою лепту в скарбничку історій про роботу в готелях.
Міні-готель. Адміністратор — всьому голова.
Якісь проблеми з Ощадбанком? В дві години ночі істерична фурія тут як тут на ресепшне. Адміністратор-то, зрозуміло, родич Грефа!
Готель знаходиться на цокольному поверсі? Звичайно, адміністратор в цьому винен, він же ще і проектувальник, власник та інвестор.
Деякі подані на сніданок прострочені йогурти? Ну так, винен адміністратор, він же ще й закупник.
Плями на ковроліні? Так, звичайно, адміністратор винен, він же покоївка, а також власник, не купує новий килим.
Проблеми з вайфай? Так, потрібно з’їсти мозок адміністратору, який таємно володіє акціями Ростелекома!
А ще адміністратору можна спробувати просунути в ліфчик п’ятитисячний купюру. Адміністратор — ще й дамочка за викликом.
До речі, начальство там було хороше, на відміну від гостей.
Хостел. Директор двадцяти з невеликим років, призначений по блату, вважає, що наша зарплата в 15 тисяч дуже висока, і заради неї можна:
-
працюючи доба через двоє, не спати;
-
лазити з драбиною під стелю;
-
відповідати на телефонні дзвінки так, ніби працюєш не в однозіркових хостелі, а в «Асторії», «Невському Паласі» або «Хілтоні»;
-
питати поради з будь-якого приводу, обливати лайном всі ідеї, а потім їх використовувати, видаючи за свої;
-
подстебывать нас висловлюваннями про те, що у нього один чайник коштує як пів нашої зарплати.
А гості якраз нормальні.
