Найважливіше — сталість

0
1

Цей життєвий анекдот стався з моїм товаришем. Перебільшення і небилиць від нього ніколи не чув, і це дійсно реальний випадок. Пізньої восени вони вирушили кампанією порибалити на кілька днів в Тверську область. Не розрахувавши потрібної кількості продовольства і зігріваючих напоїв, довелося посеред відпочинку виїжджати в найближче село в магазин. Перед ними несподівано виникли два мужика, пошарпані і втомлені від життя, з жалібним видом стали просити підкинути п’ять рублів. Душа горить, а на пляшку не вистачає.

Рибалки були у піднесеному настрої і вирішили їх перевірити на «слабо», щоб не просто так гроші віддавати. І кажуть: «Якщо зможе хтось з вас залпом випити цілу пляшку, отримає другу в подарунок!» Самий старий мужичок, посміхнувшись, простягнув руку без слів, видихнувши повітря з грудної клітки, в момент влив у себе «вогненну воду». Дістав з-за пазухи кусень бородінського хліба і закусив. Остовпілі хлопці без слів віддали нагороду. А сторопів від такої щедрості інший мужик, каже: «Сперечаємося, я ще швидше вип’ю, нагорода та ж». Випиває і правда швидше, та ще й просто понюхавши рукавом. Отримує приз. І стоять обидва, ніби чекають чогось. Кожен з призом в руках і приємним для них теплом від випитої пляшки в животі. Мій друг з товаришами запитливо дивляться на них. А ті зніяковіло і кажуть: «П’ять рублів не підкините чи що?»
Історію надіслав Сергій Яковлєв

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here