«Не всі люди мерзотники!» — кинув фразу фашистам людина, що ввійшла в газову камеру разом з дітьми

9

У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще напередодні війни з фашистами.

Вдруге — коли відмовився бігти з варшавського гетто.
А в третій — коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися у вагон поїзда, що відправляється в табір, до Корчака підійшов фашист, офіцер СС і запитав:
— Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.
— А діти?
— Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон.
— Помиляєтесь. Не можу. Не всі люди — мерзотники.
А через кілька днів, у концтаборі Треблінка, Корчак, разом зі своїми дітьми, увійшов в газову камеру. По дорозі до смерті Корчак тримав на руках двох найменших діток і розповідав казку нічого не підозрюють малюкам.
В принципі, можна більше нічого не знати про Корчака. І прочитати 10 заповідей, рекомендованих цим приголомшливим людиною для виховання дітей:
Не чекай, що твоя дитина буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той — третьому, і це незворотний закон подяки.
Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому вона важка не менше, ніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у нього немає досвіду.
Не принижуй!
Не забувай, що найважливіші зустрічі людини — це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
Дитина — це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наш», «свій» дитина, але душа, дана на зберігання.
Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоєму.
Люби свою дитину будь — якою-неталановитою, невдахою, дорослим. Спілкуючись з ним — радуйся, бо дитина — це свято, яке поки з тобою.