Працюю в страховій компанії. Дуже багато спілкуюся з клієнтами, буває, і з неадекватними. Часто так і хочеться на дурість відповісти тим же.
Приходить в обід інтелігентного вигляду чоловік і хоче зустрітися без попередньої домовленості з директором департаменту, який, природно, на обіді поза офісу. Клієнт незадоволений:
— Як так! Я прийшов, а він, б#@, на обіді! Скажіть, куди він пішов — я піду до нього!
Так і хочеться відповісти: «Звичайно, скажу, адже Олексій Олександрович тільки в обід і готовий з вами обговорити важливі справи. Він з нетерпінням чекає на вас в ресторані через дорогу, де, як звичайно, замовляє столик на всіх бажаючих поговорити з ним в обід, замість того, щоб прийняти їжу».
Приймаючи від клієнтів документи для відшкодування, дивуюся розуму і кмітливості багатьох з них, коли ті просять розповісти, як заповнити заяву. Особливо стомився пояснювати: в графі «ПІБ застрахованої» пишіть своє ім’я та прізвище, а у графі «№ тел.» свій номер телефону, у графі «№ поліса» — номер поліса. У багатьох випадках перше питання після роз’яснень такий: «Так що тут писати моє прізвище?»
Або того гірше: людина бере заяву, сідає заповнювати його, хвилин через сорок повертається і, тикаючи пальцем у незаповнені графи заяви, прорікає: «Н-дик, я не зрозумів, що тут треба писати. З вами такі проблеми!»
А скількох зусиль варто пояснити людині, що відшкодування в касі страхової компанії він не може отримати за затертої ксерокопії нібито його паспорта — ви не уявляєте.
