Приблизно півроку тому мене c двоюрідним братом відправили у відрядження в Ростов-на-Дону. Приїхали в готель. Зустріла нас симпатична дівчина на вході; «пробивши» бронь по комп’ютеру, вона сказала, що у нас один номер і одне ліжко. Ми весело віджартувалися: «Ліжко ще й з сердечками, напевно», — і потопали в номер.
Біля дверей нас чекали дві службовці готелю, прикольні з вигляду тітки років за сорок.
— Хлопчики, адже вам одну ковдру?
Ми стоїмо з відкритими ротами і тільки пальцями один в одного тицяємо. Я ледь зміг видавити:
— Ні, м-можна два. І товстіший.
