Моя задолбашка не зовсім нова, ця тема вже піднімалася на цьому сайті, але тим не менш… Мене дуже сильно засмучує нешанобливе поводження з дітьми, особливо з боку людей, які в тій чи іншій мірі мають над ними владу. Дисклеймер: я не скажений підліток і не божевільна матуся, а просто молода жінка.
Перший і самий типовий приклад — це дитячий садок і школа. Все, що хочуть від дитини, доносять в такому тоні, в якому спілкуються з зеками: «встав», «сів на місце», «поклав ручку» тощо. Та ні, різного роду відморозків, які зривають уроки, в розрахунок не беремо. Мова йде про цілком нормальних учнів.
Приклад другий — батьки. Якщо в школі людина проводить кілька годин на день, то з ними він живе як мінімум до досягнення 18 років. Дуже часто вони ні в що не ставлять своїх дітей, вважають себе вправі вирішувати, чим їм захоплюватися, як їм проводити вільний час і навіть як їм думати про ті чи інші речі, прямо як автор історії про Свою-І-Тільки-Свою-Квартиру. Улюблена фраза таких: «Ти залежиш від нас», — і при цьому дітям не надається ніякої самостійності. Окей, я втекла з дому в 18.
Приклад третій. Абсолютно ліві, незнайомі люди, як правило, похилого віку, які вважають вік своїм досягненням. Вони можуть прикопатися до чого-то на вулиці, в громадському транспорті і так далі. Що характерно, таким просто нема чого робити, от і все.
Люди, якщо у вас якісь комплекси, нереалізовані амбіції та інше, це не дає вам право відриватися на тих, хто слабкіший за вас. Замість цього спробуйте працювати над собою.
