Мене задовбали продавці. Люто задовбали. До тремтіння і гучного мата. Мій молодий чоловік працює продавцем-консультантом, я сама працюю менеджером з продажу і чудово розумію всю таємницю цієї професії. Але, блін, товариші! Це ваш вибір, і ви легко і невимушено можете змінити рід діяльності, як це зроблю я через місяць і стану викладачем англійської.
Зазвичай я не доходжу до того, щоб писати гнівні тиради, але сьогодні мене вивела продавець в магазині рукавичок. Суть ось у чому: у друга з’явилися рукавички з обрізаними пальцями (не знаю, як це правильно називається), він у них їздить за кермом. А так як я часто по півдня їжджу по справах, приміряла його рукавички і вирішила придбати аналогічні.
Здавалося б, у чому проблема? У мене є досить простий запит, є гроші, щоб задовольнити цей запит, залишається тільки знайти підходящу пропозицію. Підходжу до невеличкого острівця в ТЦ, бачу потрібні мені рукавички. Різних видів, різних кольорів. Починаю шукати потрібний мені розмір. Тихо і спокійно копаюся у всіх парах, благо я здатна це робити самостійно.
Підходить продавець. Жінка, дивиться на мене зверхньо, щодо чемно запитує:
— Вам щось підказати?
Я називаю модель, яка мене зацікавила, колір і розмір. Вона починає дуже неквапливо шукати потрібний розмір, паралельно цікавлячись:
— Ви будете брати?
Я починаю напружуватися. Відповідаю, що спочатку потрібно приміряти, на що чую вже просто хамське:
— А то все міряють, міряють і потім ідуть.
Я була в шоці. Поміряла ще пару. Потім ще одну. Хотіла попросити таку ж, але іншого розміру, але мене вже потрясывало, і я пішла.
А саме круте в тому, що продавець абсолютно не розуміла, що я була готова взяти вже першу пару, якщо б не це хамство. Задолбали нещадно.
