«Котлом» на військовому жаргоні називається територія з військовими з’єднаннями, лінія фронту навколо якої замкнута противником. Сьогодні, коли це слово знову повернулося в лексикон. Ми згадали 5 «котлів» Великої Вітчизняної війни…
«Київський котел»
Чисельність оточених військ: більше 650 тисяч.
«Київський котел» став найбільшим оточенням у світовій історії воєн.
В організованому німцями оточенні загинув цілий фронт — Південно-Західний. Були повністю знищені чотири армії (5-а, 21-а, 26-а, 37-а), 38-а і 40-а армії були розгромлені частково. За офіційними даними гітлерівської Німеччини, які були опубліковані 27 вересня 1941 року, в «Київському котлі» було взято в полон 665 000 бійців і командирів Червоної армії, захоплено 3718 гармат і 884 танків.
Аналіз документів свідчить про те, що оточення Південно-Західного фронту було імпровізацією німецького командування, на яку воно вирішилося в ході операції на центральній ділянці Радянсько-німецького фронту. До сих пір немає однозначної оцінки наслідків Київської операції, оскільки через неї вермахтом було втрачено час для проведення бліцкригу.
Ще за місяць до здачі Києва, 18 серпня 1941 року начальник Генштабу сухопутних військ Німеччини Франц Гальдер представив Адольфу Гітлеру план нанесення удару на Москву через Брянськ силами групи армій «Центр». Однак Гітлер відкинув цю ідею, а 21 серпня підписав директиву, в якій говорилося: «Найважливішим завданням до настання зими є не захоплення Москви, а захоплення Криму, промислових та вугільних районів на річці Донець та блокування шляхів підвозу російськими нафти з Кавказу».
Німецьким командуванням було вирішено фланговими ударами оточити і розгромити війська Південно-Західного фронту. Ця операція являла собою класичні «канни» з сковує угрупуванням в центрі і двома ударними кулаками на флангах.
Сталін до останнього моменту не хотів залишати Київ, хоча, якщо вірити мемуарів Георгія Жукова, він попереджав головнокомандувача про те, що місто необхідно залишити ще 29 липня.
14 вересня 1941 року танки генералів Клейста і Гудеріана зустрілися в районі Лубен. Вже 15 вересня 1941 року гігантське кільце навколо 5-й, 21-й, 26-й і 37-ї радянських армій замкнулося. В оточенні опинилося та управління Південно-Західного фронту. «Київський котел» був закритий.
Лейтенант Василь Петров, який став двічі Героєм Радянського Союзу генерал-лейтенант артилерії,залишив про «Київському котлі» спогади:
«… Припинилося постачання. Мотори глухли. Зупинялися танки, автотранспорт, знаряддя. Палали незліченні колони на дорогах, а повз йшли натовпом тисячі, десятки тисяч людей. Ніхто не ставив їм завдань, не квапив, не призначав термін. Вони надані самі собі. Хочеш — йди, хочеш — залишайся у селі, у дворі, який сподобався. Кільце оточення з кожним днем стискалося».
З «Київського котла» вийшли небагато. Серед тих, кому це вдалося, були майбутні маршали Радянського Союзу Москаленка та Баграмян, так і майбутній зрадник — командуючий 37-ю армією генерал-майор Власов.
21 червня 1961 року, в честь 20-річчя початку Великої Вітчизняної війни за рішенням Микити Хрущова була заснована медаль «За оборону Києва» . Нею було нагороджено близько 105 тисяч осіб.
Мінський котел
Чисельність оточених військ: 105 тисяч осіб.
Наступ радянських військ в районі Мінська розвивалося стрімко. 2 липня 1944 року було звільнено Борисов. Його окупація тривала рівно три роки і один день.
Частини Червоної армії, обходячи Мінськ, перерізали дороги на Барановичі і Молодечно. Німецькі війська, дислоковані на схід від Мінська і в самому місті потрапили в оточення. У кільці виявилося близько 105 тисяч осіб. Червоної армії вдалося дуже швидко створити зовнішній фронт оточення і розсікти угруповання противника на кілька частин.
Мінськ був звільнений 3 липня. Сьогодні ця дата відзначається як День незалежності Білорусі. Частини вермахту, що потрапили в «котел», невеликими групами по 500 — 2000 людина робили неодноразові спроби прориву в обхід Мінська з півночі і з півдня.
У перші добу німецька авіація спробувала організувати повітряний міст, але панування радянських винищувачів в повітрі змусило німецьке командування відмовитися від цієї ідеї.
Німецьким частинам, що потрапили в «котел», сподіватися не було на кого. Для боротьби з розрізненими групами противника в частинах військ 2-го Білоруського фронту почали формувати спеціальні рухливі загони (по три на стрілецький полк).
Їх підтримувала з повітря радянська авіація, вона виробляла коригування дій наземних частин і завдавала штурмові удари. Також активну підтримку регулярним військам надавали близько 30 партизанських загонів.
Всього в ході Мінської операції вермахт втратив близько 72 тисяч убитими і зниклими без вести. 35 тисяч потрапили в полон. Успішні дії Червоної армії в східній і центральній частині Білорусі дозволили негайно приступити до звільнення західних районів республіки, Прибалтики і Польщі
«Сталінградський котел»
Чисельність оточених військ: 300 тисяч.
19 листопада 1942 року війська Сталінградського і Донського фронтів перейшли в наступ. Через кілька днів вони замкнули кільце оточення навколо 22 дивізій 4-ї танкової та 6-ї польової армій вермахту.
Велику роль у створенні «Сталінградського котла» зіграв Костянтин Рокоссовський, який очолював дії Донського фронту. В ході операції «Уран» війська повинні були нанести удар з півночі розтягнутим флангах німецьких військ. Війська Рокоссовського повністю впоралися з поставленим завданням: прорвавши глибоко ешелоновану оборону, вони скували противника і не дозволили йому парирувати потужні удари по флангах 6-ї німецької армії.
23 листопада 1942 року війська Південно-Західного і Сталінградського фронтів замкнули кільце оточення, в якому опинилася майже 300-тисячна ворожа угруповання.
До початку 1943 року 6-а армія Паулюса являла собою жалюгідне видовище. 8 січня радянське військове командування звернулося до маршалу з ультиматумом: якщо він не здасться до 10-ї години наступного дня, що знаходяться в «котлі» німці будуть знищені. Паулюс на ультиматум ніяк не відреагував. Вже 31 січня він був узятий в полон.
У перших числах лютого 1943 року частини і з’єднання 4-го повітряного флоту Люфтваффе отримали пароль «Орлог». Він означав, що 6-ї армії більше не існує, а Сталінградська битва закінчилася поразкою Німеччини.
«Вяземський котел»
Чисельність оточених військ: 600-700 тисяч осіб.
Після завершення Смоленської битви і Київської операції радянське командування чекало масованого наступу на Москву в напрямку автостради Мінськ-Москва. Тому тут були зосереджені сили Червоної армії Резервного і Західного фронтів.
На початку осені 1941 року німецьке командування вирішило починати операцію «Тайфун», щоб до настання бездоріжжя і зимових холодів захопити Москву. На одній ділянці фронту виявилися зосереджені значні сили вермахту. В операції було задіяно 78 дивізій. У складі армій і трьох танкових груп у підпорядкуванні фон Бока було 1 183 719 осіб. Загальна ж чисельність особового складу в бойових і допоміжних частинах групи армій «Центр» на початку жовтня 1941 становила 1 929 406 осіб.
7 жовтня танковим з’єднанням вермахту 3-ї і 4-ї танкових груп вдалося з’єднатися і зімкнути кільце біля Вязьми. У німецькому оточенні опинилися війська 16, 19, 20, 24, 32-ї армій, група генерала В. В. Болдіна, а також частина сил і тилових служб 30, 33 і 43-ї армій.
З 7 по 12 жовтня 1941 року Червона армія робила спроби вийти з оточення, але більшості частин і з’єднань так і не вдалося прорвати німецькі «кліщі».
Фатальною виявилася остання спроба 20-ї армії вийти з оточення, під час спроби прориву в бою загинуло близько 5 дивізій. 20-я армія як боєздатна одиниця перестала існувати, а командував їй генерал Філіп Єршаков потрапив у полон.
Частини 24-ї армії також не змогли прорвати кільце оточення, командарм Костянтин Ракутин загинув. Війська під командуванням генерал-лейтенанта Михайла Лукіна, що діяли в районі північніше Вязьми (19-а та 32-я армії і група генерала Болдіна), готували прорив ворожого кільця в напрямку на Богородіцкоє. Він розпочався 11 жовтня о 16 чсасов. Прорив був здійснений, але забезпечити і зміцнити фланги нашим військам так і не вдалося. Німці дуже швидко знову замкнули кільце оточення. З «котла» вдалося вийти лише окремим частинам 2-го і 91-ї стрілецьких дивізій.
Незважаючи на початковий успіх під Вязьмою, німецьке наступ все ж на деякий час було зупинено. 5 грудня Червона армія перейшла в контрнаступ.
«Димінського котел»
Чисельність оточених військ: 95-100 тисяч осіб.
Демянская операція почалася 7 січня 1942 року з переходом у наступ армії Північно-Західного фронту. Потрібно сказати, що освіта «котла» спочатку не входило в плани радянського командування. Цілі були масштабнішими.
Першим завданням був вихід армії правого крила фронту в район Пскова і нанесення удару в тил частин групи армій «Північ» на ленінградсько-новгородському напрямку.
Також було заплановано глибокий охоплення групи армій «Центр» з північної сторони. Військам 34-ї армії потрібно було «скувати противника» на демянском напрямку.
На виконання цих двох масштабних завдань у Північно-Західного фронту не було достатніх ресурсів, зате проникнення в оперативний тил противника дозволив нашим військам взяти в оточення шість дивізій 16-ї армії вермахту. У «Демянском котлі» виявилися частини 2-го армійського корпусу (12-а, 30-а, 32-а, 223-я і 290-я піхотні дивізії та моторизована дивізія СС «Мертва голова»).
Комунікації німецької угруповання, що опинилася в «Демянском котлі» були знищені ще 8 лютого 1942 року, але ліквідація «котла» виявилося справою непростою, оскільки Люфтваффе був організований «повітряний міст». Головним аеродромом, з якого починався «повітряний міст» в «Димінського котел» був Псков-Південний. У самому «котлі» літаки «Люфтваффе» приймали в Демянске і Пісках.
Всього за період існування Demânskogo плацдарму (з 20 лютого 1942 року по січень 1943 року) німецької транспортною авіацією було скоєно 32 427 вильотів з вантажем і 659 з пасажирами на борту. Завдяки такій масованій підтримці, у квітні 1942 року зустрічними ударами частин групи «Зейдліц» з заходу і дивізії «Мертва голова» з «Demânskogo котла» 2-й корпус було розблоковано.
«Димінського котел» став відомий також завдяки мемуарної та художньої літератури. У квітні 1942 року над Демянском був збитий Олексій Маресьєв, також в небі над «котлом» загинув син Михайла Фрунзе Тимур.
