Задовбали роботодавці, які вважають, що якщо прийняли тебе на роботу, то ти стаєш для них рабом, кріпаком і вічним боржником в одній особі. Особливо цим страждають директори і власники бізнесу в одній особі. Зрозумійте, ми рівні сторони на ринку праці: я продаю вам свій час, досвід, професіоналізм, ви їх сплачуєте. Якщо мій товар вас не влаштовує, не треба істерик — просто повідомте мені про це.
Ситуація ускладнюється тим, що я юрист. Оптимальна діяльність для мене — супровід діяльності юридичної особи, при цьому основним своїм завданням я бачу максимальне усунення факторів ризику, які в подальшому можуть призвести до збитків роботодавця. Мій улюблений вислів: «Мені по професії належить думати про погане, щоб цього поганого не сталося». Виходжу для начальства ворогом. Як же, ми такі розумні, а тут якась *** говорить: не можна, наслідки, закон забороняє… Їм хочеться бачити юриста, який візьме під козирок і виконає всі капризи, помахом чарівної палички перепише норму закону, здогадається, що у керівництва в голові, і зробить все як треба. Так не буває.
До чого я? На цьому тижні зрозуміла, що не можу працювати під керівництвом вопящей істерички, незадоволеної тим, що я смію заходити до неї в кабінет і уточнювати вступну за терміновим завданням. Звільнилася в один день у зв’язку з невиконанням роботодавцем зобов’язань за трудовим договором (дуже до речі в черговий раз затримали зарплату). Ніколи не думала, що звільнення може принести таке задоволення.
