Я юрист. На відміну від багатьох представників моєї професії, мене вчили, що в першу чергу треба дотримуватися закону. У другу чергу — обґрунтувати за нормативом все, що тільки можна. Звідси випливає все інше.
Мій стаж — 3,5 року. Влаштувався на роботу в державну структуру в системі державної служби, відпрацював кілька місяців. Поки підтверджував задуми директора (вихідця з бізнес-структур), все йшло як не можна краще. Далі було цікавіше.
Дають мені доручення директора — а можна зробити так? Дивлюся закони, прецеденти, пишу висновок: не можна. Дають інше доручення — а чи можна повернути ось отак? Дивлюся те ж саме, пишу: теоретично можна, але без відома верхніх структур це зробити не можна, і навіть при наявності дозволу можлива втрата державного майна. Дають таке доручення і додають на словах: «Залучіть до роботи такого-то» (є юрист, працює у нас за сумісництвом). Сам все подивився, привернув — думки збігаються. І так ще кілька разів.
Останні справи в моїй конторі особливо мене… ну, ви зрозуміли. Безпосередній начальник пояснює, що треба зробити. Готую висновок, відношу йому. Неправильно, малося на увазі інше. Готую другий раз, відношу, передають директору, отримую резолюцію: «Невірно, малося на увазі третє, так працювати не можна». Паралельно ще доручення від директора — а от як з правової точки зору це буде? Вчитуюсь, порівнюю з практикою, пишу: погано буде, зачіпає чужі інтереси. Резолюція: «Накласти стягнення». Приходжу з третім варіантом, віддаю особисто директору, той просить зайти в кабінет і каже: «Я з вами як з юристом працювати не можу». І ось як це розуміти?
Я по своїй наївності думав, що директор цінує моє прагнення захистити організацію (і його в першу чергу) від проблем з вищестоящими — адже там теж свої юристи є. Однак на практиці вийшло все не так. Подав заяву.
У підсумку поставлю риторичне запитання: невже не потрібен юрист, який ще пам’ятає, що таке Закон і як, дотримуючись його, допомагати начальству і конторі в цілому?
