Задовбали позитивісти в «західних компаніях». Так, у чужий монастир не ходять зі своїм статутом. Але навіщо доводити все до маразму?
Задовбали позитивісти-підлеглі. Рідний! Ти що, реально думаєш, що зумієш мені мізки запудрити, якщо через слово будеш повторювати «чудово» і «чудово»? НЛП — це мистецтво, ним треба вміти користуватися. Чому ти не можеш мені сказати: «Ось тут у мене все виходить, тут я трохи недопрацював, але знаю, що зробити, а ось тут мені потрібна допомога»? Я ж для того й приїхав до тебе, щоб усе стало краще. А після твоїх «неймовірних успіхів» хочеться прополоскати рот і звільнити тебе до чортів собачих.
Задовбали позитивісти-начальники. Гей, нагорі! Ви справді думаєте, що у вас в підпорядкуванні суцільні долб@#би? Ви самі-то свої відозви читаєте — або нудить? Виявляється, @#$, план ви нам підвищуєте, щоб нам працювалося комфортніше і легше будувати командні відносини! Ну напишіть ж ви по-людськи: «Братва, компанії конче потрібні бабки, тому давайте напружимося і зробимо ось на стільки більше, ніж раніше планувалося». Ні? Не по-європейськи звучить?
— Задовбали позитивісти-клієнти. Чуєш, Петрович, не люби мій мозок! Так, я теж знаю правило сендвіча. Але якщо кожну нашу з тобою проблемку розкручувати за цим правилом, ми тут замість п’ятнадцяти хвилин години два ляси будемо точити і солодкими слиною один одному піджаки перемажем. Будь простіше!
Так, колеги, до речі: рольові ігри — це коли в ліжку я, наприклад, злий фашист, а вона — слабка партизаночка. А те, чим ми з вами займаємося на тренінгах, це ділові ігри.
