П’ятнадцять років роботи в особистому страхуванні в різних підрозділах — це пісня.
Обід. Я у кафе. Клієнт.
— Я на обіді, передзвоню через двадцять хвилин.
— Мало того, що по суботах не працюєте, так ще й обідаєте!
На лікарняному. Клієнт.
— Будь ласка, зателефонуйте в компанію такого-то, я хворію.
— Як?! Хворієте, коли у мене проблема?
31 грудня. 23:20. Застрахована.
— Інфекційна лікарня в мою страховку входить?
— Назвіться, будь ласка.
— А вам не все одно?
На прохання застрахованої чоловіка сповістили, що негайно госпіталізують його дружину, буквально з кабінету лікаря. Чоловік дзвонить у страхову компанію:
— Дзвоню вам з роботи. Її не можна госпіталізувати, я ключі від квартири забув!
Кілька років тому я була на переговорах на великому підприємстві, залишила візитку завідуючої відділом кадрів, з якої вела переговори, і на свою біду уклала договір. Ось тут і почалося найцікавіше: завідуюча цю візитку размножила і роздала всім стражденним. З тисячі осіб на пульт ніхто не подзвонив — зате звичні були дзвінки в годину ночі: «Я начальник шостого цеху», — або в неділю о восьмій ранку: «Ми з дружиною в поліклініці, а вони в неділю взагалі не працюють!» З тих пір я замовляю візитки без номера мобільного — спокій дорожче.
