Керував філією компанії, що продає вантажівки, з обов’язку служби спілкувався з директором однієї компанії, якій була потрібна наша продукція. За час бесіди стало зрозуміло, що гроші у них є, машини потрібні, так як в кризу виробництво не впало. Але клієнт чомусь м’явся і машини не брав.
Я: Для початку ви можете придбати один автомобіль!
Клієнт: Ви знаєте, криза в країні, ми зараз не готові брати машини…
Я: Але ж вашому виробництву вони необхідні?
Клієнт: Так. Дуже потрібні, як повітря.
Я Вас не влаштовують наші машини?
Клієнт: Вони нам підходять ідеально, але криза…
Я: Ви вважаєте їх дорогими?
Клієнт: Ні, ціна найкраща в сегменті.
Я: Наша компанія готова у разі потреби сама, без банків, кредитувати вас!
Клієнт: Ні, дякую, гроші у нас є. Просто криза.
Я: Але ж ваше виробництво може встати!
Клієнт: Може. Але ми боїмося, криза…
Так і не зміг переконати цього клієнта. Справа відбувалася в листопаді 2008 р. Цього літа, вже не працюючи в компанії, я зустрівся з директором тієї контори випадково. Вирішив дізнатися, як у них справи.
Колишній клієнт: Так туго, машини так і не купили, не справляємося.
Я: А чому не купили?
Колишній клієнт: Криза… Боїмось…
