Працював «навігатором» в одному з інтернет-кафе Нижнього, дуже популярному серед певного кола осіб. Прийшов якось до нас відомий в нашій області людина. Посидів у барі, випив, поїв, вирішив пограти. Кличе мене:
— Я, це, хочу Quake III.
Пояснюю йому, що це мережева гра, і я можу запропонувати поєдинок з ботами (комп’ютерними опонентами). Ні, з ботами не хоче — не круто це. На локальному сервері порожньо, подключаюся до нижегородському.
Після п’ятнадцятихвилинного пояснення, куди натискати і що робити, він нарешті зміг пару хвилин побігати сам, але скоро видав:
— Це, мене всі вбивають, пограй типу за мене, ніби я граю, тільки добре грай.
До речі, «квейк» я не люблю, але грав в «контру», і досить непогано. Вирішив спробувати. Погравши залишився оплачений клієнтом час, закінчив хоча б не в мінусі — вбивств було більше, ніж смертей. Клієнт був страшенно задоволений, залишив 500 рублів на чай і пішов далі пити віскі.
А з іграшками я зав’язав.
