Я нещодавно стала мамою і тепер багато часу проводжу на вулиці, у нашому дворі і найближчому парку. Що ж мене задолбали? А мене задолбали свинське ставлення наших людей до місця, де вони живуть!
Я тисячу разів чула скарги, що ось в цих ваших Європах на вулицях чисто, там менталітет інший, а у нас — ууу! При цьому мається на увазі, що говорять, звичайно, поборники чистоти, але інші-то немає!
Треба сказати, що район у нас досить інтелігентний, кругом парки, красиві будинки, всі облагороджена, нові дитячі майданчики, школа, ліцей і т. д. Але ось що я побачила сьогодні:
Дві дівчинки вийшли покурити в парк. Сіли на лавочку. Ну як сіли… Сіли вони на спинку лавки, а ногами встали на сидіння. Навіщо? Не знаю… Брудна лава та два недопалка стали результатом їх 15-хвилинної прогулянки.
Літня жінка з маленькою собачкою пройшли повз. Ще зупинилися, і старенька поскаржилася, що нинішня молодь вже не та! Мовляв, зовсім не цінують те, що для них роблять, от і недопалки кинули! Потім вона вгамувалася, взяла собачку і пішла на сусідню лавочку. Постелила собі газетку і собачці, почитала книжку і хвилин через 20 пішла гуляти далі. Де залишилася газетка і куди її здує найближчий порив вітру? Правильно, залишилася на лавці, а здує на газон.
Ось моя колега по візку». Тихо, як і всі мами, тупотить по доріжках парку, дивиться в телефон і нікому не заважає. А паралельно залишає за собою доріжку з лушпиння від насіння… Краса!
А от дядько в дорогому костюмі і з дорогим телефоном. Йде кудись по справах, п’є воду з пляшки. Вода закінчилася, влучний кидок в сторону урни і… промах! Сумно проводжає поглядом пляшку (яка не аби куди полетіла, а лежить смирненько поруч з урною) і йде далі…
Я мовчу вже про собачників, яких у нашому дворі просто неймовірна кількість, і як наслідок — просто величезні купи, вибачте, какашок на доріжках, газонах, у пісочниці і т. д. Я мовчу про дітей, що з них взяти, якщо мама з татом не навчили, то з малюків-то який попит? Я мовчу про відверто маргінальних особистостей — цим взагалі закон не писаний…
Приблизно те ж саме я спостерігала на роботі, де невеликий колектив, всі один одного знають, всі з вищою освітою. І кожен день, пардон, в туалеті я з жахом дивилася на результат чиїхось спроб, мабуть, у стрибку зі стіни на двері справити нужду. Бо нічим іншим такі калюжі на підлозі я пояснити не можу. Прибиральниця кілька разів в день прибирає, є одноразові серветки на унітаз — не треба прогинатися в позі «придавлений трактором журавель» у спробі нічого не торкнутися, щоб не підхопити бубонну чуму. Але ні, всі ходять по офісу на шпильках і нафарбовані, але ж хтось це робить…
А ось випадковий опонент у спорі про моралі, моральності та чистоти навколо. З піною у рота доводить своє право справляти нужду там, де йому закортіло. Закортіло в метро — значить, піЕкшн де і на рейки. Закортіло на вулиці — добре, якщо кущі є, а ні — так і під вікнами можна. А все тому, що особисто для нього не поставили туалети кожні два метри, та так щоб чисто, без черги і безкоштовно (так-так, знаю, як має бути, але поки є тільки так). І мова йде не про маленьку дитину чи людину, якого різко скрутило. Мова йшла про здоровому мужику, який принципово попісає на вулиці, а не зайде в найближчий «Макдональдс» або ТЦ (хай вибачать мене їх працівники).
Люди! Ну навіщо ви так робите? Навіщо псувати місце, де ми всі живемо і працюємо? Я не закликаю всіх виходити на суботники кожні вихідні, я не закликаю вас кидати всі справи і йти прибирати за кимось, я не закликаю носити брудний фантик в кишені, якщо смітника немає поруч, а ви спізнюєтеся на зустріч, або лізти в кущі шукати, якщо не помітили, де ваша собачка залишила купку. Але, ялинки, невже так складно хоча б на елементарному рівні не свинячити?
Задовбали спочатку засирать все навколо себе, а потім кривити носики!
