Задовбали пунктуальність, говорите? А мене задовбали такі ось хронофаги зразок автора історії, не бачать далі свого носа.
Ви приходите в театр і кіно через п’ять-п’ятнадцять хвилин після початку. А що, вистави вчасно не починаються, і в кіно перші десять хвилин — реклама. Потім йдуть в темряві наш дорогий хронофаг із супутницею, оттаптывая ноги сидить на їх шляху глядачам, всідаються і відкривають шарудять чипсики як раз тоді, коли реклама пройшла, і вже почався фільм. І адже правда, ніхто з місця не зайняв, і початок не пропустили? Про повагу до акторів театру і правила хорошого тону теж не чули? Із-за таких людей і затримуються вистави — дають можливість опоздунам зайняти свої місця.
Корпоратив. Вам, напевно, не зрозуміти, але його сенс не тільки в тому, щоб сісти за стіл, перепробувати всі частування, напитися і поїхати додому. Корпоратив потрібен для підтримання атмосфери в колективі, і невимушені бесіди перед застіллям — теж важлива його частина. Але про це засмучуватися не Вам, а керівництву та ейчарів. На неформальних заходах часом вирішуються питання, які вирішувати в робочій обстановці набагато довше. Але Ви запізнюйтесь далі, занадто багато честі буде для колег, якщо прийдете вчасно. Багато керівників розцінюють запізнення на корпоратив як неповагу, але Вас їх думка не хвилює, маєте право. Потім кар’єрне зростання чомусь йде швидше у інших колег. Таких же розумних і досвідчених, як Ви, але більш пунктуальних. А то й у тих, хто слабкіше. Раптово, не скрізь потрібні некеровані (на кшталт Вас) начальники-бунтарі. Але в розраду можете пробубнить, що колеги, які Вас обійшли, мерзенні інтригани.
Столик у ресторані. Ось тут просто смішно. Яка релігія не дозволяє замовити його рівно на той час, коли плануєте приїхати? Але ні, замовимо столик принципово на півгодини раніше, ніж прийдемо. Хто платить, той і диктує умови, так?
Вечірка. «Сказано прийти до 18.00, значить їду до 19.00». Слово «значить» говорить про те, що запізнення Ваше — не вимушене в силу обставин, а принципове. Ну спасибі, хоч попередили господарів, що зайва година в їх суспільстві для Вас неприємний, хто знає, може вечірка і справді наискучнейшая.
Домовилися поїхати кудись в дванадцять. Хочу в дванадцять прийду, хочу в два, хочу взагалі не прийду, сам собі господар. А навіщо тоді домовлятися взагалі? Не хочеш поспішати — попередь, що приїдеш пізніше. А то правда, чого це приятелі дзвонять? Вже точно не тому що Вас немає і вони хвилюються. З таким підходом дивно, як у хронофага взагалі залишилися друзі, і його не перестали кудись запрошувати, адже компанія йому не потрібна і не важлива. Живе сам по собі, інших про свої плани запізнитися попереджає вибірково.
Я все розумію, людина любить відпочивати так, як хоче, і спасибі хоч не ображається, якщо його не чекають. Тільки якась дивна показушно-бунтарська принциповість виходить — можна прийти раніше, можна пізніше, але не дай Ктулху, з’явитися вчасно. Можна навіть призначити час раніше, щоб потім з задоволенням запізнитися на півгодини. Самому не смішно?
