Жителі мегаполісів по всьому світу змушені миритися з поганою екологією, тісного житлоплощею, відстанями, які доводиться долати по роботі кожен день і з багатьма іншими неприємними речами. Але сьогодні я підготував невелику підбірку ТОП-10 місць на Землі, в яких вам би однозначно не захотілося жити. Читаємо про кожне з них в продовженні поста.
Район Сіте-Солей, Порт-о-Пренс, Гаїті
«Місто Сонця» (саме так перекладається назва району) розташувався на околиці столиці Гаїті міста Порт-о-Пренс. Велика частина будівель являє собою нетрі і хатини, в Ситі-Солей панує убогість і процвітає злочинність. Вулиці тонуть у горах нечистот і сміття, каналізації тут немає, тому район давно став розсадником небезпечних захворювань і вірусів — середня тривалість життя тут не перевищує 50-ти років.
Поліція намагається не з’являтися в Ситі-Солей, тому там всім заправляють наркоторговці і викрадачі людей. На думку представників «Червоного Хреста», нетрі «Міста Сонця» — це квінтесенція всіх гаїтянських проблем: повальна безробіття, низький рівень освіти, відсутність громадських організацій і служб, антисанітарія, розгул злочинності і збройного насильства — все це можна зустріти практично в будь-якому куточку архіпелагу, однак саме в одному з районів столиці проявляється найяскравіше.
Намагаючись навести порядок в нетрях, ООН в 2004-му році прийняла рішення про введення обмеженого військового контингенту на територію Сіте-Солей, миротворцям вдалося в значній мірі розрядити обстановку, проте деякі проблеми залишалися. Деякий час ООН зберігала контроль над районом, однак після руйнівного землетрусу 2010-го року заворушення спалахнули з новою силою. Трьом тисячам смертників під шумок вдалося втекти з в’язниці, розташованій неподалік від Сіте-Солей, і в даний час банди озброєних відморозків раніше наводять страх на мирне місцеве населення.
Фавели Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Ріо, що розкинувся на узбережжі Атлантичного океану, неймовірно красивий. Тисячі туристів приїжджають сюди, щоб помилуватися статуєю Христа-Спасителя, взяти участь в барвистих карнавалах і позасмагати на пляжах Копакабани. Проте є у міста й інша особа, практично незнайоме пустим туристам-шанувальникам бразильського сонця і прохолодного мохіто: на околицях Ріо-де-Жанейро розкинулися великі фавели — неблагополучні райони, що складаються в основному з убогих халуп і халуп.
Сумно відома фавела Росинья давно стала перевалочним пунктом наркоторговців, що доставляють в Європу кокаїн, а тісна співпраця корумпованої влади і злочинного світу призвело до того, що ватажки банд тут відчувають себе привільно, живуть у достатку і навіть розкоші.
Одним з найбільш одіозних і знаменитих наркобаронів в Ріо до недавнього часу був Эрисмар Родрігес Морейра на прізвисько Бем-Ті-Ві (Bem-Te-Vi — насекомоядная птах, водящаяся в Бразилії). Його подільники здійснили чимало жорстоких вбивств, а також групування Морейры була відома тим, що її члени живили пристрасть до позолоченого вогнепальної зброї. У 2005-му році спецслужби провели ретельно розроблену операцію по затриманню членів банди, проте в результаті перестрілки, що зав’язалася Морейра був убитий.
Напередодні літніх Олімпійських ігор 2016-го року, які пройдуть у Ріо-де-Жанейро, влада міста всіма силами намагаються поліпшити обстановку в фавелах, і деякі позитивні зміни вже відбулися.
Детройт, штат Мічиган, США
Детройт, що колись був центром автомобільної промисловості Сполучених Штатів, переживає не кращі часи. Колись вона носила горде прізвисько «Місто моторів», але зараз вулиці і заводи прийшли в запустіння: через скорочення виробництва з 2000-го року Детройт покинуло близько 25% населення, багато розпродають свої будинки за копійки і виїжджають у пошуках кращої долі. У покинутих житлах плодяться бродячі собаки — це одна з основних проблем Детройта. Десятки тисяч псів, більшість з яких пітбулі, бродять по вулицях, загрожуючи всьому живому.
19 липня 2013-го року адміністрація Детройта оголосила про банкрутство міста і боргових зобов’язаннях розміром $19 млрд. Криза позначилася на багатьох жителів «Міста моторів» — рівень безробіття нині становить 16,3%, багато людей змушені розпродавати своє майно, щоб оплачувати рахунки за комунальні послуги. За даними ФБР і Міністерства юстиції США, три району Детройта входять в список найбільш кримінальних районів країни.
Сьюдад-Хуарес, Мексика
Місто, розташований у північній частині мексиканського штату Чиуауа, в останні десятиліття став полем битви між наркокартелями і різними злочинними угрупованнями. У 2009-му році Сьюдад-Хуарес вийшов на перше місце за кількістю вбивств на душу населення — рівень сягнув 130-ти насильницьких смертей на 100 тисяч осіб. І це тільки офіційна статистика — насправді вбитих трохи більше, так як значну їх частину поховають у загальних могилах, і люди числяться зниклими без вісті.
Особливо небезпечна життя в місті для жінок: зґвалтування тут досить поширені, і тільки за останні 20 років сотні жінок загинули в подібних інцидентах.
Медельїн, Колумбія
У 1980-х роках, у часи картелів Пабло Ескобара і його загонів, Медельїн був найжорстокішим містом світу — людське життя тут була простою розмінною монетою в угодах місцевих «бізнесменів». У 1993-му році Ескобар був убитий при опорі поліції, і рівень злочинності дещо знизився: якщо в 1991-му році було зареєстровано близько 6500 вбивств, то в 2009-му жертвами бандитів стали 2899 людина.
Крім банальних вбивств і грабежів інші поширені «вакансії» на місцевій «біржі праці» — шантаж і викрадання людей, які, однак, не надто відрізняються методами від перших і других. Як правило, схема досить проста: група озброєних людей просто оточує туриста і пропонує пройти до банкомата для зняття викупу з кредитної картки, погрожуючи в іншому випадку відвезти жертву в невідомому напрямку.
Останнім часом з-за ворожнечі між двома злочинними угрупованнями, обстановка в місті значно погіршилася.
Район Браунсвілл, Бруклін, США
У Брукліні, як і у всьому Нью-Йорку, є неблагополучні мікрорайони, однак Браунсвілл виділяється на тлі інших. Велика частина його складається з багатоквартирних будинків, де живуть люди з низьким рівнем достатку. Із-за напруженої соціальної обстановки в Браунсвилле рівень злочинності набагато вище, ніж у середньому по місту.
Велика частина правопорушень в районі пов’язана з торгівлею наркотиками. Звичайно, зараз в Браунвилле набагато спокійніше, ніж в 1980-х і 1990-х роках, проте багато транспортні компанії як і раніше, відправляють сюди свої автомобілі тільки в супроводі озброєної охорони. Бідність і відсутність роботи призвели до того, що деякі молоді люди змушені буквально кулаками пробивати собі дорогу до успіху, невипадково багато знамениті боксери виросли в Браунсвилле, в їх числі і Майк Тайсон.
Район Ла Перла, Сан-Хуан, Пуерто-Ріко
На околицях міста Сан-Хуан, відомих зараз як Ла Перла, колись жили в основному м’ясники — на кожному розі були бійні і м’ясні лавки. Зараз нетрі облюбувала південноамериканська мафія, яка використовує їх в якості перевалочної бази при відправці контрабанди наркотиків в США.
Незважаючи на крайню бідність місцевих жителів, Ла Перла досить красива своїми пляжами, різнокольоровими будиночками і чудовою природою. В останні роки наркокартелі Пуерто-Ріко стали об’єктом пильної уваги правоохоронних органів і спецслужб — щороку тут відбуваються сотні арештів осіб, причетних до наркобізнесу.
Ферганська долина, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан
Після розпаду Радянського Союзу багатьом братнім республікам довелося несолодко: виробництво і економіка в цілому прийшли в занепад, і до того ж загострилися багато соціальні суперечності. У деяких регіонах напруженість досягла гранично високого рівня, як, наприклад, у Ферганській долині, яка розташована відразу в трьох колишніх соціалістичних республіках — Таджицької, Узбецької і Киргизької.
Западина між двома гірськими ланцюгами стала справжнім казаном, у якому «варились» кілька народностей, і кожна з них після розпаду СРСР активно відстоювала свої права, в тому числі не самими законними способами. Радикальні ісламські переконання деяких груп населення і різке зниження рівня життя тільки підлили масла у вогонь: з Фергани потягнулися тисячі біженців, які не знайшли своє місце в нових політичних і соціальних обставин.
Навіть 20 років потому Ферганська долина залишається полем битви між етнічними угрупованнями і владою. Наприклад, 13 травня 2005-го року в зіткненнях правоохоронних органів з протестувальниками проти судових процесів над учасниками злочинних угруповань загинуло за офіційними даними 187 осіб. Однак інші джерела повідомляють про більш ніж тисячі убитих — імовірно, багато тіла були поховані таємно, щоб приховати справжні масштаби трагедії.
Район Кибера, Найробі, Кенія
Найробі був заснований англійцями як штаб-квартира залізниці, а незабаром місто стало одним з центрів африканського континенту і залишається їм до цих пір. Незважаючи на велику кількість європейців і туристів до Найробі, в деяких районах білим, як і місцевим жителям, краще не з’являтися, одне з таких кримінальних гетто — Кибера.
Адміністрація Найробі воліє не втручатися у побут мешканців району, в результаті чого Кибера стала притулком різних головорізів і шахраїв, наприклад, електроенергія доступна далеко не всім, тому що зловмисники використовують більшу її частину в своїх цілях. Тут немає системи водопостачання і каналізації, велика частина води заражена бактеріями черевного тифу і холери, а туалети являють собою ями, службовці відхожим місце сотням жителів.
Близько половини працездатних мешканців Кібери сидять без роботи, багато жінок намагаються заробити на життя проституцією, їх не зупиняє навіть росте рік від року кількість злочинів сексуального характеру.
Місто-фортеця Коулун, Гонконг, Китай
Коулун довгі роки служив китайцям військовим фортом, а в кінці XIX-го століття, коли Гонконг орендували англійці, поселення у чому стало автономним, жителям фактично надали право на самоврядування. В період японської окупації Китаю населення міста-фортеці значно зросла, і станом на 1987-й рік становило приблизно 33 тисячі чоловік, при тому що всі вони проживали на території близько 0,026 км2.
Протягом довгих років Коулун був справжньою штаб-квартирою «Тріади», самого могутнього китайського злочинного синдикату, проте влада закривала на це очі, адже від існування борделів, казино і опіумних кубел чималу вигоду отримували не тільки китайські мафіозі, але і продажні чиновники.
На початку 1990-х років Китай, нарешті, вирішив зайнятися цією проблемою впритул: жителів Коулуна переселили у більш благополучні райони, нетрі зрівняли з землею, залишивши лише кілька історичних будівель, а в 1995-му році на місці Коулуна був відкритий однойменний парк.
Звідси
