А мене, з вашого дозволу, задовбали мандрівники. Я по своїй натурі домосід. Так, мене Екшн сно трохи дивують люди, які влазять у борги, беруть кредити, збирають — але лише б дозволити собі з’їздити в Єгипет, Туреччину або на Соломонові острови. Але у мене немає звички давати поради, як іншим розпоряджатися своїми грошима і дозвіллям.
Але що відбувається, варто мені заїкнутися, що я за свої тридцять років життя ніколи не залишав меж Росії? «Ой, та я в Греції була в тому році! Там так класно і зовсім недорого! Туроператор так називається! Слетай обов’язково!» Дякую, але я не хочу нікуди літати. І справа не в тому, що дорого чи дешево. Просто не хочу! А якщо ще й сказати, що у тебе немає закордонного паспорта? «Та це зараз швидко все роблять! Ти прям на сайті заявку оформити можеш!» Особливо жалісливі мандрівники навіть присилають мені на пошту бланки заявок на закордонний паспорт або посилання на сайти туроператорів.
Народ, народ, я не просив ніякої допомоги! Я не хочу нікуди їхати. Я б сам розібрався, як це робиться, якщо б мені хотілося. Коли це кажу, то зустрічаю німий докір навпіл з співчуттям. Ну, не вкладається у мандрівників в голові, як можна не хотіти їздити за кордон.
Окрема категорія мандрівників, побувавши в який-небудь Німеччині, Чехії чи Австрії, починає нити, яке в Росії бидло, яка погода тут лайно, як їм ненависна «рашка» і як треба звідси валити. І сперечатися з ними справа пусте — вперед йдуть аргументи: «А ти покатайся по світу, погляди, як білі люди живуть!» Та мені і без катання по світу очевидно, що бути туристом в країні «золотого мільярда» — одне, а емігрантом — інше.
Дорогі мандрівники! Якщо ви вважаєте себе цивілізованими європейцями, то виховуйте в собі європейську толерантність і припиняйте намагатися прищеплювати іншим свої погляди і цінності.
