Робота з боржниками — ось де реально задалбывают постійно. Склалося і устоялося враження, що логіку народ ігнорує повністю, а разом з нею і здоровий глузд.
Два дні поспіль у нас практично жила одна тітка незрозумілого віку з дитиною трьох років. Борг її немаленький, почав збільшуватись не рік і не два тому, а раніше; де і за що — не суть. Що вона робила у нас два дні? Я так зрозумів, що хотіла врегулювати питання і реструктуризувати свій борг. Насправді ж бігала зі своїм сином на руках, супроводжуючи це безперервними соплями в чотири ніздрі і криком в обидві глотки. Сьогодні цей симбіоз двох гігантських колоній клітин дістався до мене, пройшовши навіть приймальню Самого Головного, до якого мені як китайцеві пішки до Антарктиди.
Остапа понесло: вона вирішила написати Самому Головному заяву. П’ять разів її перо торкалося незайманих площин чистих аркушів, п’ять разів ці листи летіли в смітник, не діставшись до заголовка «заява». В кінцевому підсумку я вирішив набрати папір на компі — грубо кажучи, донос на самого себе. Через три хвилини отримав по мізках від начальства.
І так кожен день: папір, соплі, слюні, начальство — і знову по колу.
