Про те, що з Радянського Союзу їхали насправді великі уми, влада воліли замовчувати. Відомими ставали лише дуже гучні випадки, коли на батьківщину не поверталися видатні актори чи спортсмени. Насправді людей, які залишили СРСР назавжди, було набагато більше. Серед них було багато талановитих учених і навіть Голова Держбанку. Як склалися долі цих людей далеко від батьківщини і не довелося їм шкодувати про свій вибір?
Володимир Іпатьєв
Після революції геніальний хімік, якого ставили в один ряд з Ломоносовим і Менделєєвим, емігрувати з Росії відмовився. Він продовжував наукову діяльність, заснував кілька дослідних інститутів, очолив Главхим (по суті, Міністерство хімічної промисловості). Однак з початком репресій вчений став всерйоз побоюватися за своє життя. Останньою краплею стали арешти його учнів і колег. Скориставшись поїздкою на конгрес в Німеччину в 1930 році, Володимир Миколайович прийняв рішення в Росію не повертатися. Згодом переїхав до США, де Ипатьеву, що страждав від онкологічного захворювання горла, успішно зробили операцію. Хімік працював в університеті в Чикаго, зробив кілька важливих відкриттів. Однак він безмежно сумував за батьківщиною і до самої смерті в 1952 році мріяв повернутися.
Арон Шейнман
У 1921 році після створення Держбанку РРФСР обіймав посаду Голови Правління, пізніше обіймав посаду наркома зовнішньої торгівлі, а пізніше став Головою Держбанку СРСР. Рішення про неповернення в Радянський Союз прийняв під час відпустки в Німеччині в 1928 році, однак під час переговорів був досягнутий певний компроміс і Шейнман став головою Армторга, який займався радянсько-американської торгівлі. Коли в 1939 році його зняли з посади і зобов’язали повернутися в СРСР, Арон Львович відповів категоричною відмовою, емігрував до Великобританії, де і помер в 1944 році від онкологічного захворювання головного мозку.
Михайло Восленський
Він захистив докторські дисертації з історії та філософії, завідував кафедрою історії в Університеті Дружби народів, часто бував у закордонних відрядженнях від Академії наук і Комітету по захисту світі. І тим не менш в 1972 році під час візиту до ФРН вирішив залишитися в Німеччині. Всесвітню популярність Михайлу Восленскому принесла написана ним книга «Номенклатура», в якій аналізується процес створення та становлення партійної еліти Радянського Союзу. Жив і працював у Бонні, очолював інститут, що займається питаннями вивчення радянського часу. Помер у Німеччині в 1997 році.
Станіслав Курилов
Думка про втечу з Радянського Союзу зародилася у океанографа після того, як йому кілька разів відмовили у праві виїзду за кордон у відрядження по самим різним причинам. Формальним приводом для цього була і його сестра, що живе в Канаді. Станіслав Курилов скористався для втечі круїзом з Владивостока до екватора. Океанограф довго вивчав маршрут і в результаті зістрибнув з лайнера під покровом темряви неподалік від Філіппін. Його заплив тривав більше двох діб без перерв. За словами Тимошенко, це було б неможливо без тривалих занять йогою, яку вчений вивчав за самиздатовским збірниками. Перш ніж повернутися до наукової діяльності, працював різноробочим в Канаді. Останні роки жив і працював в Ізраїлі, де трагічно загинув у 1998 році, заплутавшись в мережах під водою.
Віктор Корчной
Цього шахіста, який відмовився повертатися в 1976 році з турніру в Амстердамі, називали дисидентом і борцем з режимом. Однак сам Віктор Корчной завжди говорив: єдина причина його неповернення – це бажання грати в шахи. Він хотів брати участь у міжнародних турнірах та чемпіонатах, а в Радянському Союзі це було б неможливо, так як там робили ставку на молодих шахістів. Коли ж шахістові нагадували про критику влади, він легко парирував: влада почала першою. Віктор Корчной грав у шахи до кінця життя. Він помер у віці 85 років і був найстарішим граючим гросмейстером у світі.
Борис Бажанов
Книга Бориса Бажанова.
Микола Тимофєєв-Ресовський
Видатний біолог, який займався радіаційної генетики, більше десяти років працював у Німеччині. Проте в 1937 році вчений отримав відмову у продовженні терміну дії закордонного паспорта і наполегливі рекомендації повернутися в СРСР. Можливо, біолог так би і вчинив, проте в Країні Рад під каток репресій вже потрапило безліч вчених, в тому числі і біологів-генетиків. Миколі Володимировичу про підготовлювані неприємності повідомив його вчитель Микола Кольцов. У 1945 році після звільнення Берліна вченого заарештували і відправили в Радянський Союз, де він відбував покарання, а потім брав участь у роботах по створенню атомної бомби. Реабілітований у 1955 році, після чого зміг написати і захистити докторську дисертацію і безперешкодно займатися наукою. Помер у 1981 році.
