Військові операції США і їх наслідки за останні 30 років (10 фото)

Гренада, 1983 рік. Одностороння інтервенція з боку США.

Після військового перевороту, що стався в Гренаді в 1979 році, до влади в країні прийшла ліворадикальна рух New JEWEL Movement. В жовтні 1983 року під приводом захисту кількох сотень перебувають у країні студентів-медиків з США, а також на прохання ряду країн з Організації американських держав – Антигуа і Барбуда, Сент-Люсії, а також Сент-Вінсент і Гренадіни, Домініки – американський президент Рональд Рейган віддав наказ про початок військової операції під кодовою назвою «Спалах люті».

Американської армії досить швидко вдалося придушити слабкі, погано оснащені збройні сили Гренади, які не перевищували 1000 осіб. Це був один з небагатьох випадків, коли США не підтримали навіть союзники. Проти військової операції висловилися Великобританія, Франція, Швеція, країни соціалістичного блоку і держави Латинської Америки. При цьому вторгнення в Гренаду стало першою в історії США військовою операцією за кордоном, після війни у В’єтнамі. Не дивлячись на деякі локальні невдачі, операція пройшла успішно. Дана військова операція зіграла свою роль у відновленні втраченого престижу американської армії. Витягнуті з неї уроки були використані при підготовці набагато більш великого вторгнення в Панаму. При цьому для самої Гренади, за винятком зміни режиму, операція ніяких особливих наслідків не мала. США навіть надали острову 110 млн. доларів компенсацій за збиток, який був нанесений під час операції.

Панама, 1989 рік. Одностороння інтервенція з боку США.

У середині 1980-х років відносини між Панамою і США почали погіршуватися. Причиною назрівання конфлікту були умови передачі контролю над Панамським каналом, що мають стратегічне значення. В той момент, коли уряд Панами початок здійснювати зовнішню політику, яка була незалежною від США, і стало зміцнювати зв’язки з країнами Південної і Центральної Америки, з боку Вашингтона почалося серйозне економічне, дипломатичне та інформаційний тиск. За введенням проти Панами економічних санкцій була підготовлена США спроба перевороту, яка закінчилася невдало. У результаті В грудні 1989 року президент США Джордж Буш-старший віддав наказ про початок військової операції «Правое дело».

Результатом операції стала зміна уряду Панами на проамериканський. Новим президентом Гільєрмо Ендара Галимани практично відразу ж був початий процес по боротьбі з пам’яттю про колишнього президента країни Торихосе, який виступав за націоналізацію Панамського каналу. Військова операція США в Панамі стала першою американською інтервенцією в історії, коли в якості теоретичного обґрунтування операції Вашингтон використав гасла «збереження та відновлення демократії».

У ході військової операції в Панамі американська армія завдавала авіа — і артилерійські удари по міських кварталах. Руйнувань зазнали багато об’єкти цивільної інфраструктури, житлові будинки. Загальний збиток, який був нанесений економіці Панами, склав близько 1 млрд. доларів. Ще одним з наслідків вторгнення США стало погіршення умов життя населення. У заяві Міжнародного комітету Червоного Хреста відзначався дефіцит медичних препаратів, товарів першої необхідності, який став причиною загибелі декількох людей, а дезорганізація роботи комунальних служб країни стала причиною виникнення епідемії. Також під час бойових дій було зупинено руху судів по Панамському каналу, що в свою чергу завдало шкоди економікам держав, які ніяк не були втягнуті в конфлікт.

Лівія, 1986 рік. Військова операція «Каньйон Ельдорадо».

Військова операція під кодовою назвою «Каньйон Ельдорадо» була проведена проти Лівії у квітні 1986 року. Операція передбачала швидкоплинний бомбового удару по важливим військовим і адміністративним об’єктів країни. Удар був здійснений з використанням літаків тактичної авіації. Всі намічені для знищення об’єкти були вражені. На землі знищено 17 винищувачів Лівії і 10 військово-транспортних літаків Іл-76. Приводом для проведення операції стало звинувачення Лівії в підтримці міжнародного тероризму. Зокрема Тріполі був звинувачений в організації низки терактів проти американських громадян в Європі (вибух на борту літака рейс Рим-Афіни 2 квітня 1986 року, вибух на дискотеці La Belle в західному Берліні, яку відвідували американські солдати).

Швидше за все, Лівія не була причетна ні до одного великого теракту до 1988 року, коли в небі над Локербі в Шотландії вибухнув літак компанії Pan Am. Цей теракт забрав життя 259 пасажирів і членів екіпажу, а також 11 осіб, які загинули на землі. У 2003 році Лівія визнала відповідальність своїх офіційних осіб за вибух на борту рейсу 103 компанії Pan Am.

Ірак, 1991 рік. Військова операція Багатонаціональних сил (МНС) з санкції ООН.

Приводом для військового конфлікту стало напад Іраку на Кувейт. У липні 1990 року Багдад оголосив Кувейт в тому, що він веде економічну війну проти Іраку за допомогою заниження цін на нафту на світовому ринку, а також у незаконному видобутку нафти на іракській території з великого прикордонного родовища Румейла. У результаті В серпні 1990 року іракська армія вторглася в Кувейт і легко окупувала країну. Багдад оголосив про анексію країни, яка стала 19-ою провінцією у складі Іраку і отримала назву Аль-Саддамия. В якості відповіді на режим Саддама Хусейна були накладені санкції. Терміново було скликано Рб ОНН, який засудив дії Іраку і виступив з пропозицією організації міжнародної коаліції на чолі з США. Було оголошено про початок операції під кодовою назвою «Щит пустелі», яка передбачала зосередження військ коаліції в регіоні. У січні 1991 року МНС приступили до проведення операції «Буря в пустелі», а також «Шабля пустелі» (зі звільнення Кувейту).

Бомбардування Іраку силами міжнародної коаліції, кістяк яких становили американські військові, почалися в січні 1991 року, в лютому відбулася операція сухопутних сил, яка закінчилася нищівною поразкою іракської армії. До квітня 1991 року бойові дії були повністю припинені. У загальній складності в конфлікті встигли взяти участь 665,5 тисяч військовослужбовців з США. Американська армія втратила 383 людини убитими і 467 пораненими, втрати Іраку склали 40 тисяч чоловік убитими і близько 100 тисяч чоловік пораненими. Після проведення тривалого авіаційного настання війська коаліції за кілька днів розгромили іракські частини, була здобута повна нищівна перемога. Всі резолюції Ради безпеки ООН щодо конфлікту вдалося виконати, Кувейт був звільнений.

Сомалі, 1993 рік. Інтервенція з боку США і ряду інших держав з санкції ООН.

Операція в Сомалі є однією з безславних сторінок історії США поряд з військовим конфліктом у В’єтнамі. Багатьом обивателям вона знайома з фільму «Падіння чорного яструба». На початку 1980-х років в Сомалі почалася громадянська війна, сомалійська опозиція почала боротьбу проти законного уряду країни. До початку 1990-х років у країні в самому розпалі була масштабна громадянська війна, Сомалі знаходилося на межі гуманітарної катастрофи. За оцінками фахівців голод у Сомалі на початку 1990-х років став причиною загибелі майже 300 тисяч жителів. У грудні 1992 року В країну були введені миротворчі сили ООН, які діяли в рамках операції під назвою «Повернення надії». У реальності ця операція почалася з висадки в столиці Могадішо – морських піхотинців США. У 1993 році стартувала операція «Продовження надії». Метою цієї операції було затримання одного з лідерів місцевого збройного угруповання, яка претендувала на владу в країні, Мохаммеда Фарраха Айдіда.

Проте спіймати його не вдалося, а спроба затримання його прихильників закінчилося міським битвою в Могадішо. Бої тривали з 3 по 4 жовтня 1993 року і закінчилися невиправдано великими втратами сил миротворців. Американці втратили 18 чоловік убитими і 84 пораненими, 1 людина був взяти в полон повстанцям вдалося збити 2 вертольоти і знищити кілька автомобілів. Операція закінчилася повним провалом і стала причиною того, що США прийняли рішення вивести свої війська з країни. Конфлікт в Сомалі досі не вирішено.

Югославія, 1995 рік. Військова операція НАТО без санкції ООН.

Перша великомасштабна військова операція в історії блоку НАТО пройшла з порушенням принципів міжнародного права. Рада безпеки ООН не приймав резолюції, яка дозволяла використання військової сили з боку країн Північноатлантичного альянсу. В рамках розгорнулася в 1992 році боснійської війни Вашингтон і його союзники по НАТО відкрито зайняли антисербську позицію, виступивши з підтримкою боснійських мусульман. У 1995 році НАТО провело операцію «Обдумана сила», яка супроводжувалася повітряними ударами по позиціях боснійських сербів. У цій операції вперше після Другої світової війни взяли участь бойові літаки ВПС Німеччини. В результаті операції військовий потенціал боснійських сербів був суттєво підірваний, що змусило їх керівників погодитися на шлях мирних переговорів.

Афганістан і Судан, 1998 рік. Односторонній військовий удар США.

У 1998 році проти посольств США в Кенії і Танзанії були здійснені великомасштабні теракти. На думку американської розвідки, удар був нанесений раніше маловідомої терористичним угрупуванням «Аль-Каїда». У відповідь на ці теракти президент США Біл Клінтон відповів авіаційними ударами з використанням крилатих ракет по таборах «Аль-Каїди» в Афганістані і фармацевтичній фабриці в Судані. На фабриці, за твердженням американських властей, вироблялося хімічна зброя. Ракетні удари були проведені в рамках операція «Безмежна досяжність». Варто відзначити, що дана фабрика була найбільшим виробником ліків в Судані.

В даний час історики і аналітики говорять про те, що дана операція була розцінена Бен Ладеном, який жартував про те, що в результаті авиударов загинули лише курки і верблюди, як нездатність США вступити у відкриту конфронтацію з його силами. Що тільки спровокувало активність терористів. У жовтні 2000 року смертник угруповання «Аль-Каїда» підірвав есмінець США USS Cole в той момент, коли він заправлявся в порту Аден в Ємені. При вибуху загинули 77 американських військових. Через рік, теракти 11 вересня в Нью-Йорку і Вашингтоні стали причиною загибелі майже 3 тисячі мирних громадян.

Югославія, 1999 року. Інтервенція НАТО без санкції з боку ООН.

Приводом для початку збройної інтервенції з боку США та блоку НАТО стала Косівська війна, яка почалася в 1996 році. Під приводом здійснення в краї злочинів проти людяності та етнічних чисток, а також невиконання вимог щодо висновку частин сербської армії з сербської автономної області Косово і Метохія в березні 1999 року почалася військова операція «Союзна сила». США взяли участь у цій кампанії в рамках операції «Благородна » ковадло». Як і авіаудари по позиціях боснійських сербів у 1995 році, дана операція позиціонувалася Вашингтоном як «гуманітарна інтервенція». В рамках даної «гуманітарної інтервенції» авіація НАТО протягом практично 2,5 місяців наносила удари не тільки по об’єктах військової інфраструктури, але також і з сербським містах, цивільним об’єктам, мостах і промисловим підприємствам. Ракетному обстрілу і авіаударам піддавався Белград і інші великі міста країни.

Серія авіаударів призвела до остаточного розвалу Югославії. Загальний збиток від нальотів оцінювався в 1 млрд. доларів. Економіці країни було завдано колосальної шкоди. Всього на об’єкти промислової та соціальної інфраструктури була проведена 1991 атака. В результаті бомбардувань були повністю знищені або пошкоджені 89 заводів і фабрик, 14 аеродромів, 120 об’єктів енергетики, 128 об’єктів індустрії сфери послуг, 48 госпіталів і лікарень, 82 мосту, 118 заради і ТБ-ретрансляторів, 61 тунель і дорожня розв’язка, 35 церков та 29 монастирів, 18 дитячих садків, 70 шкіл, 9 будівель університетських факультетів,4 гуртожитки. Близько 500 тисяч жителів країни залишилися без роботи. Втрати серед цивільного населення склали не менше 500 чоловік, у тому числі 88 дітей (без урахування поранених).

Косово в ході проведеної операції практично отримало незалежність. В даний час дана держава визнано 103 країнами з 193 держав-членів ООН (53,4%). В той же час 2 постійні члени Ради безпеки ООН (Росія та Китай), так само як і більш 1/3 країн, що входять в ООН, відмовляються визнавати незалежність Косово, з цієї причини країна не може зайняти своє місце в ООН.

Афганістан, 2001 рік – наші дні. Інтервенція НАТО без санкції з боку ООН.

Після жахливих терактів 11 вересня 2001 року президент США Джордж Буш-молодший зажадав від афганського руху «Талібан» видачі терориста Усами бен Ладена. При цьому таліби повторно відповіли американським властям відмовою, як і в 1998 році, після терактів у Кенії і Танзанії. Після цього влада США ініціювали військову операцію «Безмежне правосуддя», яка досить швидко була перейменована в «Незламну волю». У жовтні 2001 року почалися бомбардування і ракетний обстріл позицій військ талібів. Санкції з боку Ради безпеки ООН щодо введення в Афганістан військового контингенту Міжнародних сил сприяння безпеці – були прийняті вже після фактичного початку операції. Даний збройний конфлікт є найбільш тривалою в історії США. В даний час американська сухопутна угрупування знаходиться в процесі виходу з країни.

Операцію не можна назвати успішною, так як об’єднати Афганістан і повернути його до мирного життя повністю не вдалося. За час проведення операції близько 500 тисяч жителів країни стали біженцями, від 14 до 34 тисяч людей загинули. При цьому жертвами конфлікту стають не тільки жителі Афганістану, але й сусідніх держав. Американці активно використовують свої БПЛА для ударів по терористах на території Пакистану, в деяких випадках від цих авіаударів гинуть мирні громадяни. Також з падінням режиму Талібів в країні значно збільшилось виробництво наркотиків – опію-сирцю.

Ірак, 2003 рік, інтервенція США і ряду союзників без видачі санкції з боку ООН.

Вашингтон за допомогою сфабрикованих доказів і неправильній розвідувальної інформації спробував переконати країни світу в тому, що Ірак займається активною розробкою зброї масового ураження і володіє хімічною зброєю. Однак голосування по варіанту резолюції, запропонованому США, так і не відбулося. Представники Росії, Франції і КНР ясно дали зрозуміти, що накладуть вето на будь-який проект резолюції, яка буде містити ультиматум з можливістю застосування сили проти Іраку. Незважаючи на це США зі своїми союзниками в березні 2003 року почали операцію «Іракська свобода». Вже в травні того ж року президент США Джордж Буш-молодший заявив про закінчення активної фази бойових дій. Як і в 1991 році, іракська армія була досить швидко розгромлена, режим Саддама Хусейна впав, а сам він надалі був страчений.

Офіційною датою завершення іракської війни вважається 2011 рік, коли з території країни були виведені останні американські військові. Військова кампанія в Іраку коштувала США 4423 загиблих і 31 935 поранених, втрати цивільного населення Іраку важко оцінити, але кількість вбитих перевалила за 100 тисяч осіб. Після повалення режиму Саддама Хусейна країну захлеснула хвиля терору. Великі теракти в Іраку відбуваються по сей день. При цьому варто відзначити, що США не просто повалили режим Хусейна, але і вклали величезні кошти в реконструкцію країни. До 2010 року обсяг інвестицій США в будівництво об’єктів соціальної та промислової інфраструктури Іраку склав 44,6 млрд. доларів.

Лівія, 2011 рік. Інтервенція НАТО з санкції Ради безпеки ООН.