Як-141, збитий перебудовою

69


Андрій Синіцин, льотчик-випробувач, Герой Росії, вперше підняв у повітря Як-141
Андрій Синіцин встановив на Як-141 12 світових рекордів і виконав першу в історії вертикальну посадку надзвукового винищувача КВВП на палубу.
Унікальний проект став авансом за дружбу з Сполученими Штатами
Спори, що треба робити літаки з укороченим зльотом і вертикальною посадкою, були, є і будуть. Але відповідь очевидна.
Вперше літак вертикального зльоту я побачив, як і більшість моїх сучасників, на грандіозному повітряному параді в Домодєдово в липні 1967 року. Це був Як-36 – навіть не прототип, а скоріше експериментальна машина, неспроможна нести озброєння.
Всі роботи по цьому напрямку були абсолютно секретними. Тому вдруге з «вертикалками» я стикнувся вже на початку 80-х, закінчивши школу льотчиків-випробувачів і періодично буваючи в Саратові, де серійно виробляли Як-38. Це вже була повноцінна бойова машина. А про те, що мені самому доведеться впритул зайнятися «вертикальної» тематикою, стало ясно, коли запросили льотчиком-випробувачем в КБ Олександра Яковлєва.
У мене виявилося досить багато часу для вивчення і освоєння серійного Як-38, були тренування на симуляторі плюс довелося освоїти пілотування вертольота – без цього, я вважаю, приступати до роботи з такою машиною просто безглуздо, дуже незвичайні відчуття для традиційного «самолетчіка». Але мені це, зізнаюся чесно, сподобалося: якісь інші, незвичні мірою свободи і можливості. І ще-відчуття величезного потенціалу, наявного у машин з вертикальним зльотом, який тільки належало розкрити. Були, звичайно, і конкретні недоліки, але придбань без втрат не буває. Навіть літаки з звичайним злетом, пристосовані для роботи з палуби авіаносця, за рахунок посилення конструкції стають важчими і за своїми характеристиками дещо поступаються однотипним наземним машин. Плюс всі забезпечує устаткування, складні системи посадки… Є й специфічні проблеми, що випадають на частку льотчиків-палубников. Це величезні перевантаження, причому як фізичні, коли від численних посадок на аэрофинишер може почати відшаровуватися сітківка ока, так і психологічні – кожен захід вимагає неймовірного нервового напруження. Можна це включити в список недоліків? Думаю, так, тим більше що навчання льотчиків-палубников коштує величезних грошей.
«Іноземців конструкція привела в здивування: була переконаність, що механічне управління такої складності створити неможливо»
Щоб не склалося враження, що «вертикалка» позбавлена недоліків, зазначу наступне. Чисто вертикальний зліт можливий тільки при дотриманні жорстких обмежень по взлетному вазі в конкретних метеоумовах. І тут ніяким майстерністю або зміною методик проблему не вирішити, фізику не обдуриш. Тоді як традиційний літак може взяти певну надлишкове навантаження, і платою за це стане лише збільшена довжина розбігу. А ось зліт з коротким розбігом вже багато подібних проблем для СВВП знімає – при запасі смуги 100-120 метрів літак «везе» значно більше. Є досить прості пристосування, що дозволяють набрати двигунів повну тягу до початку руху, що скорочує довжину розбігу. Це або спеціальні колодки, складаються і які відпускають літаків лише в момент, коли двигун набере злітну потужність, або використовувалися у нас перекочуються упори – разом з гальмами вони надійно утримували машину при наборі потужності, але варто було відпустити гальма, як машина долала упор і виходила на розбіг на оптимальному режимі двигуна. На Як-141 ця схема працювала чудово.
Спори, що треба робити літаки з укороченим зльотом і вертикальною посадкою, були, є і будуть. Але відповідь очевидна. У мирний час найекономічнішим варіантом залишаться традиційні машини. З початком війни чи не головним моментом стає виживання літака, збереження його бойових якостей в умовах ворожого протидії. Що толку від машин, якщо зруйнована ВВП. На авіаносці для обнулення потужності авіагрупи достатньо вивести з ладу палубу, катапульти або аэрофинишер. У такій ситуації літаки короткого зльоту і вертикальної посадки поза конкуренцією.
На жаль, програма створення таких літаків була згорнута, і особливо прикро, що сталося це тоді, коли йшли випробування Як-141.
Як-38 був першою вітчизняною бойовою машиною вертикального злету і посадки і, як всякий першопроходець, не відразу знайшов остаточне особа. Через величезний працю вчених, конструкторів, льотчиків машина відбулася і була простою в пілотуванні, що для елементної бази 60-х років можна вважати проривом. Досить сказати, що вона мала повністю механічне управління, ніякої електроніки і сервомоторів, одні тяги. Іноземців, прознавших про це, конструкція привела в здивування: була переконаність, що механічне управління такої складності створити неможливо. А ось Як-141 у всіх відносинах став літаком наступного покоління – мало того, що надзвуковий і всепогодний, він був насичений електронікою, яка розширила можливості балансування літака на всіх режимах польоту, автоматика брала на себе значну частину роботи, спрощуючи пілотування. Йшов 1991 рік. У випробуваннях брали участь два льотних зразка, все начебто йшло нормально, на Саратовському авіазаводі вже готувалися до серійного виробництва.
Перебудова збила Як-141 по суті на зльоті. Так, формально причиною назвали аварію при жорсткій посадці однієї з машин на палубу «Адмірала Горшкова», коли літак загорівся. Льотчик-випробувач Володимир Якимів катапультувався і врятувався. Але вже за півроку до цього пішли чутки про те, що програму згортають: ніжна любов з США вимагала від СРСР жертв, і однією з них став проект Як-141. Як і багато інші перспективні розробки, від яких нам тоді порадили відмовитися. Напевно, те, що зараз наша цивільна авіація використовує здебільшого імпортні літаки, – результат тих домовленостей.
Але наша авіапромисловість все-таки жива, і якщо скласти накопичений досвід з сучасними методами проектування і створення нових літаків, «вертикалку», причому з наперед заданими характеристиками, можна зробити за досить короткий час. Була б воля.
Від редакції
14 червня льотчик-випробувач ОКБ їм. А. Яковлєва Андрій Синіцин відзначив своє 70-річчя. «Військово-промисловий кур’єр» бажає заслуженому імениннику здоров’я, довгих насичених років і запрошення на перший політ новітнього російського літака КВВП – це, є надія, все-таки станеться в найближчому майбутньому.

Джерело: http://uploaders.com.ua/