З грошима на вихід

299

Ох, як я розумію «тыжюристов» і «тыжврачей». Я більш рідкісна, але від цього не менш задолбанная різновид — «тыжвсуде» називається.

Працюю начальником загального відділу в районному суді. До цього був і консультантом і помічником судді. І мене люто, просто до зубовного скреготу задовбали нав’язливість оточуючих, пов’язана з моїм місцем роботи та їх впевненість, що всякий залітний клерк з судилища готовий і здатний вирішити будь-яке питання їх безкоштовно, а якщо не здатний, то точно назве суми і контакти, куди звернутися.

Родичі. Буває, не бачимося роками, не передзвонюємося місяцями. У місті зустрінеш — ледь кивнут і відвернуться. Але ось у зведеного брата дружини мого двоюрідного дядька назріває суперечку зі страховою компанією. Або який-небудь троюрідний племінник потрапляє в п’яне ДТП. Частота дзвінків зростає в геометричній прогресії, у мене запитують про здоров’я, дітей, роботу, відпочинок, котиків і в кінці мимохіть, перериваючи розповідь: «Це… типу… давно хотів запитати… Че там за таким-то справі? Які перспективи? Можеш з суддею законтачить?»

В душі не… знаю про перспективи. Я не суддя, і навіть вже не помічник. Коментувати можливі рішення по справах у виробництві ні суддя, ні хто-небудь ще не вправі. У відповідь панібратське хихикання і невдоволене «Да ла-а-адно, скільки треба? Можеш нас звести? Теж в долі будеш, там тема хороша». Хто йде на хрін, потім довгостроково розпускає чутки про те, що я заївся, мільйони хочу за прості відповіді.

Друзі. Товариші. Колишні одногрупники і однокласники. Роками бачимося тільки в соцмережах, і ось опівночі казна-звідки виникає людина, з якою вживу і по телефону не спілкувалися 7 років, крім чергових листівок з днем народження. «Слухай, терміновий розмову! Дай номерок!» Здуру даєш, хіба мало — раптом щось трапилося з кимось із наших, і понеслося… В суд прийде/настав справа, по якій сам дзвонить або його друг/родич/сват кимось проходять. Найчастіше — лишенцем прав за пиятику або кримінал середнього штибу. Традиційно потрібно дізнатися перспективи, охарактеризувати суддю і, чого вже розмінюватися на дрібниці, замовити слівце, щоб все як треба, а то і краще. Ставлю одне питання: навіть якщо б це було мені цікаво і по силам, навіщо мені цей геморой, хто ти мені — брат, сват? І починається свистопляска — від спроб дізнатися «кому і скільки», до якихось зовсім вже дитячих образ. Мовляв, зазнався, красноперый, зовсім своїх забув.

Ще одна дивна категорія — випадкові знайомі. Давно вже в незнайомих компаніях своє місце роботи не афішую, інакше миттю додасться пара нав’язливих «клієнтів» на безкоштовні юридичні консультації. Але ось з мови кого-небудь з друзів злітає невдалий жарт а-ля «Ви з ним обережніше, а то не знаєте, де працює…», і кількість заявок в друзі в соцмережах на наступний день збільшується як мінімум на пару душ. Ще через день зі мною починають активно «дружити», запрошують куди-небудь, а після тривалого «підгортання» все ж викочують свої плани на огляд: «Тут це, у мене корінець в халепу потрапив, під слідством зараз і в СІЗО. Продовжувати йому строк скоро будуть, кому там че занести можна, щоб випустили? Йому пару днів треба на волі, звалити з країни…»

І сидиш хлопаєш очима. Ось чого сказати такому долб@&#у, свідомо пропонує вчинити злочин з метою відведення від відповідальності іншого злочинця? Здати відразу куди слід? Або поржать і забити? Останнім часом все частіше хочеться здати.

І так майже щотижня, а то й частіше. Дізнайся інформацію, скажи як краще, виведи на суддю, вийди на нього сам, домовся, щоб зам’яли… Неуважаемые жодного разу «товариші»! Практична кожна ваша прохання дуже і дуже схожа зі схилянням мене, державного службовця, до корупційного проступку. І я, слідуючи букві закону, повинен вас завтра ж здати своєму керівництву письмово, з зазначенням всіх обставин і пропозицій. Ображаються. Лаються. Скалять зуби. «Так че ти ломаешься. Всі ж ви там всі берете, не рипайся». Ну, раз все — прийди на прийом, запропонуй «домовитися», і тебе оперативно здадуть як годиться, з почестями.

Останній такий «здобувач виходів» з административке за п’янку через якийсь час похвалився, що «правильний» адвокат взяв у нього бонусом ще п’ятдесят штук (до офіційно виписаним сорока) на хабар, «передав куди треба», але прав все одно позбавили. Проте розумний адвокат підготував в ГИБДД заяву про втрату прав, і тепер позбавлений прав дурник гордо їздить з правами на руках, а термін позбавлення капає. Чому цей крендель невимовно радий, а я, мовляв, капелюх лінива — свій бариш упустив. Унікально, чи не правда? Адвокат взяв гроші на хабар, щоб людину засудили, позбавили прав, а потім позбавлений по фіктивному заявою катався з правами на руках, лякаючись кожного поста і ризикуючи потрапити в кінці терміну з воЕкшн ської скоринкою і в результаті отримати новий термін за керування ТЗ лишенцем. Геніально! Тільки навіщо тут адвокат, коли цю фішку з втратою прав вже навіть всі гопари на районі знають?

І, що найдивніше, всі такі «ділки» — люди з достатком навіть не середнього, а досить низького рівня. Ці люди діляться в соцмережах постами і відео одного любителя мітингів, гнівно коментують всі випадки корупції, самі іноді не проти транспарантом помахати, але мало що шукають «виходи», «заходи» і «парафії».

Як же задовбали. «Яжвсуде», че мені-то…

попередня статтяОчі долу!
наступна статтяНезвичайний фетиш молодої сімейної пари (16 фото)