Проходила практику в юридичній фірмі. Мені була довірена підготовка документів для отримання субсидії малими підприємцями. Так от, попався мені один підприємець дуже діловий: і кілька у нього сфер бізнесу було, і в Америці він жив, і в адміністрації працював юристом. Загалом, дуже крутий, за його словами, бізнесмен зі зв’язками.
Так от, ми готуємо йому довідки, бізнес-план. Даю перелік документів, які він повинен мені надати. Йому був необхідний розрахунковий рахунок. Приходить цей колишній юрист і говорить.
— Мені не відкривають рахунок.
— Чому?
— У мене немає ІПН.
— Як це?
— Ну, немає у мене. А що це за ІПН? Я не знаю.
— Це ідентифікаційний номер платника податків. Він є у всіх.
— Ні, мені не давали.
— Ну як же? У податкової, такий папірець з циферками…
— Не давали.
Показую зразок. Хвилинна пауза.
— А! Я, здається, згадав! Я його викинув!
— Як викинули? Навіщо?
— Та він у мене років п’ять лежав. Я подумав, що він вже просрочился, не потрібен мені, і викинув.
Ти б ще паспорт викинув!