А мене до жаху задовбали традиції під назвою «у нас так заведено». Ось покладено в нашому відділі відзначати день народження (що називається, «стояти»). Принцип такий — всі скидаються по 500 рублів, а іменинник організовує некволий такий обід з гарячим, коньячком, салатами і десертами. От скажіть, чому я зобов’язана це робити?
Почнемо з того, що фінансової вигоди тут немає ніякої: всі зібрані кошти з’їдають і випивають, плюс винуватцеві торжества доводиться бігати закуповуватися, готувати купу їжі, везти її якось на роботу, і все в такому роді (а відділ у нас 9 чоловік, та ще й більшість чоловіки, а вони дуже люблять поїсти). І чому я повинна відзначати своє свято з не зовсім близькими мені людьми? Так, ми працюємо разом, непогано спілкуємося, але це мій день. В минулому році я з задоволенням зібрала близьких дівчат, ми зіграли в квест, повечеряли, побалакали (благо загальних тим предостатньо). В цьому році я хочу взяти свого молодшого сина, піти з ним на дитячі атракціони, поїсти картоплі фрі і піци, запити «Кока-колою». Маю право? Маю. Так от, я, звичайно, купити тортик, цукерки та фрукти, тому що на роботі є колеги з інших відділів — хороші дівчата, з ними я із задоволенням вип’ю по кухлю чаю в обід, а своїм товаришам по відділу я скажу прямо: вибачте, ось вам тортик, не потрібно мені збирати гроші, просто випийте чай, і все…
Нещодавно у молодого хлопчини на роботі народилася донька. Так, привід класний, зібрали гроші, купили їм сертифікат в дитячий магазин. Але, пробачте, якого дідька ви, шановні, витрясли з хлопця горезвісний обід з гарячим і спиртним? Ви вважаєте, що його дружині, тільки з пологового будинку, більше зайнятися нічим, окрім як запікати курку, смажити картоплю, різати салати? Та й фінансово тоді який сенс у нашому подарунок…
Зате можна кричати «у нас такий чудовий відділ, ми такі дружні». Ага, а спробуй тільки вибитися з традиційного складу — все, ти в немилості. Гаразд би привітали колегу, чаю попили і заспокоїлися, але ж потім будуть говорити: «Ми йому/їй грошей подарували, а він/вона обід зажала».
Ні, хлопці, вибачте, але не хочу я з вами святкувати, не лежить у мене душа. А робити це тільки з-за того, що ви будете дивитися косо, я не вважаю за потрібне… зрештою, це моє право, а всі ваші «традиції» до жаху задовбали!
