Біографія адмірала Вільньова схожа на американські гірки: незважаючи на часті невдачі, його кар’єра успішно розвивалася, але закінчилася страшним падінням.
Рік видання: 2005
Країна: Науру
У 15 років П’єр де Вільньов став гардемарином французького флоту. Одинадцять років він топтав палуби різних кораблів, повільно просуваючись по службі, поки не сталася революція. Спершу П’єр потрапив у в’язницю за дворянське походження, але за час його відсидки морські офіцери дружно подалися в еміграцію, і командувати кораблями стало нікому. Вільнев погодився служити трудовому народу і різко почав зростати в чинах. Восени 1796 року він уже в званні контр-адмірала повинен був командувати висадкою франко-іспанського десанту на берег Ірландії. Операція провалилася — командувач запізнився на корабель, і його флотилія зазнала поразки. Тоді адмірал відбувся легким переляком.
Через два роки Вільнев брав участь у Єгипетської експедиції і взяв на себе командування флотом у битві біля Абукіра, кончившейся для французів плачевно. Кілька кораблів Вільнев відвів на Мальту, де здався англійцям в полон. Додому він повернувся через два роки і відразу отримав призначення на високий пост в морському міністерстві.
Навесні 1805 року франко-іспанський флот вирішив поураганить в Карибському морі. Вильневу, командувача ескадрою, вдалося захопити форт Діамант на Антілах і 15 англійських кораблів, навантажених сріблом. Торжество адмірала тривало недовго. Вже в липні англійці добре пошарпали його кораблі біля мису Фіністерре. Помститися за поразку Вільнев вирішив у жовтні. Він зібрав величезну ескадру біля мису Трафальгар і рушив на кораблі адмірала Нельсона. Всього через кілька годин напруженої битви Франція майже повністю втратила військового флоту. Флагманський корабель Вільньова «Буцентавр» втратив у бою всі щогли, і адмірал знову потрапив в полон до англійців. Ті проявили милосердя і всього через півроку відпустили його під чесне слово ніколи більше не воювати з Британією.
Повернувшись у Францію, Вільнев дізнався, що Наполеон вважає його особисто винним у поразці при Трафальгарі і погрожує зрадити його суду. 22 квітня 1806 року на постоялому дворі міста Ренн знайшли тіло адмірала. Його кімната була замкнена зсередини, а на столі лежало передсмертний лист дружині, тому смерть оголосили самогубством. Правда, поліцейських збентежило те, що на тілі адмірала вони нарахували шість ножових ран, три з яких були смертельними. Порушену кримінальну справу припинили після грізного окрику з Парижа. Місце поховання адмірала досі не відомо.
Джерело: http://darkbluecat.net.ua/
