Застряг на першому рівні

260

І знову інтернет-кафе, в залі якого у всіх комп’ютерів системники заховані в нішах. Вже тиждень ніхто не застрявав, намагаючись впхнути флешку в задню панель — нудно…

Приходить хлопець років шістнадцяти і просить пару годин інтернету. Запитав, чи «контра» на компах; відповідаю, що є. Через пару годин вирішив пройтися по залу, дивлюся — нема хлопця. Ну, думаю, гра не клеїлася, він пішов раніше часу, а я й не помітив. Через півгодини на столі, де він сидів, я помітив дві мишки — простеньку нашу і якусь сверхнавороченную. Підходжу — точно, сидить під столом, рука застрягла. На питання, чому мовчав, хлопчик зніяковіло відповів, що було соромно.

попередня статтяІ не те щоб так, і не те щоб немає
наступна статтяНе робіть мені нерви