Працюю я електромонтажником. Маю відповідний рівень знань, кілька років безцінного досвіду і пару електричних опіків. Чим тільки не займався (в слаботочке багато напрямків): пожежна та охоронна сигналізації, відеоспостереження, СКУД, системи оповіщення. Але електропостачання сподобалося більше — напевно, з-за більшої ступеня небезпеки. Дістаєш аркуш паперу, малюєш належну схему електроживлення і ту, що є по факту, а потім граєш в «знайди п’ять відмінностей». Робота не легка, але і не важка; головне — голова на плечах.
Попало мене влаштуватися в організацію, що обслуговує місцеві школи та дитячі садки. У 90% випадків відповідальні особи — жінки старше 40 років. Додам, що в кожній установі призначається відповідальний за електрогосподарство з 4-й або 5-й (максимальної) групою з електробезпеки. У мене 3-я при стажі до 5 років. Очевидно, купують за коньяк…
* * *
— Нам сказали плавки поміняти!
— Що зробити?
— Плавки поміняти! Ходімо покажу!
Не розуміючи, про що йде мова, іду в електрощитову. Дама показує на плавкі вставки на 400 ампер. Це такі запобіжники: плавкі тому, що плавляться, а вставки тому, що знімаються і вставляються.
— А, плавкі вставки!
— Ну так. А я що сказала?
* * *
— У нас світло не працює в підвалі. При включенні вирубується автомат (пакетники, пробки — як тільки їх не називають). Полагодите.
Приїжджаємо — а в підвалі води трохи нижче пупка. Трубу прорвало, пар валить.
— Та ви що? Це з-за цього? А, вибачте! Ми думали, що приїде аварійка — скажуть, темно, працювати не зможемо.
* * *
Кожен місяць — кілька викликів на заміну згорілих розеток. Радянські проектувальники (наймолодша школа побудована за проектом 1980 року, найстаріша — 1953-го) ставили одну розетку на приміщення, запитывали від ланцюга освітлення і не думали, що через 30 років з’являться мікрохвильовки і чайники від 1000 Вт. Також вони не думали, що цю проблему хитрі завгоспи вирішать покупкою декількох пілотів. Заходиш до секретаря — одна розетка на 16 А, три пілота «з рук у руки», три робочих місця, на кожне місце комп’ютер, монітор, принтер, інша хрень — і, звичайно, чайник в дуеті з мікрохвильовкою. Розповідаю про поняття «потужність», «поперечний переріз», «сила струму»…
— Юначе, я все розумію, я не дура! Тут написано «220 ватт» — чоловік сказав, що дурниця.
— Вольт! — перебиваю я.
— Вольт?!
Продовжую розповідь…
* * *
— Нам треба А на Б!
— Що?
— Ви що, не зрозуміли: А на Б! Ось телефон — телефонуйте.
Дзвоню черговому енергетику по місту.
— Ви електрики?
— Так.
— Перемкніть навантаження з ввідного розподільчого пристрою № 1 на ВРУ № 2.
— Добре.
Знаходжу на копії генеральної схеми енергопостачання 1-ї і 2-ї вводи, перемикаю. Нв дверцятах електрощита помітки олівцем: «А» і «Б». Це що за секрети?
* * *
Я працюю чітко за контрактом: написано прикрутити на три болти — значить, на три. Але коли ввічливо просять зробити щось стороннє, чому б не допомогти? Але…
— Прикрутіть мені класну дошку!
— Я не червоний хрест!
Дзвінок диспетчеру. «Хам!»
Інша справа — звичайна вчителька:
— Дайте викрутку ширше, будь ласка.
— Навіщо?
— Мені там широку отколупать…
Слезаю зі сходів (а я вішав світильник), іду за вчителькою в клас, а там треба шафа від стіни відкрутити — два шурупа. Відкрутив.
— Ой, може, і відразу?..
Розібрав шафа. Ось думаю: невже мене обдурили?
* * *
Не знаю, що з вами. Може, я приходжу виключно в критичні дні; може, вам не подобається, що людина вдвічі молодший за вас не тільки відрізняє вольти від ваттов, але ще й знає, хто такі Алессандро Вольта і Андре-Марі Ампер.
Мені щиро шкода ваших чоловіків і колег по роботі. Але невже ви не розумієте, що вимагають за гроші, а безкоштовно просять? Дістали! Гаразд вже, настане день — і на нашій вулиці буде свято! А коли настане, не чекайте квітів.
* * *
Вчора приходжу в школу, а там директор і заступники — мужики. Таких всього три школи.
— Нас тут пожежник усно попросив.
Хто б сумнівався, що усно? Напевно, багато випили.
— Загалом…
Простягає складені аркуші А4. Розгортаю — лежать п’ять помаранчевих купюр.
— Коли зможеш зробити?
— Та хоч завтра!
