Набридли безграмотні люди. Останнім часом я приходжу до висновку, що тільки такі навколо і залишилися.
Виходимо сьогодні з мамою з магазину. Назустріч йде жінка і запитує:
— Там пісок є?
Чесно кажучи, я не знала, що відповісти, бо ми виходили з продуктового магазину, а не з квіткового, наприклад. Моя мама зрозуміла швидше:
— Так, є і вільно лежить.
Тільки від мами я дізналася, що жінка мала на увазі цукор, який в магазині продавався по акції.
Люди, я вас дуже прошу, благаю: називайте речі своїми іменами!
Цукор — не пісок. Ну, або хоча б цукровий пісок. Інакше я можу подумати, що вам потрібен наповнювач для квіткового горщика або котячого лотка, і пошлю в спеціалізовані магазини.
Баклажани — не синенькі. Почнемо з того, що вони фіолетові. На цьому, власне, можна й закінчити.
Полуниця — не вікторія. «Вікторія» — це лише один сорт полуниці. Та й взагалі — то, що ви називаєте полуницею (якщо називаєте), насправді суниця садова.
Минеола — не мандарин. Це зовсім інший вид цитрусових.
Базилік — це не «синенька зелень». Дивись пункт про баклажанах — базилік фіолетовий. Крім того, він буває і звичайного зеленого кольору. Та й поєднання «синя зелень» звучить дивно, вам не здається?
На дорозі — не ожеледь, а ожеледиця. Ожеледь на деревах, а не під ногами. Чи ви по гілках аки білки стрибаєте?
Дрібні хризантеми — це не ромашки. Навіть близько. Маленькі чи великі, дрібні або великі — суть не змінюється.
Це лише невеликий перелік того, що можна почути від оточуючих. І це неймовірно задолбали. Тому всіх, хто говорить подібним чином, попереджаю: що попросите — те і отримаєте. Захочете кілограм піску і двісті грам вікторії — отримаєте саме пісок і знак перемоги. Тільки так і ніяк інакше!
