Цифрові коти, залізниці та екзистенційний жах: як інтернет змінює нашу реальність
У сучасному світі, де Цифрове і фізичне переплітаються в химерний клубок, легко загубитися в потоці інформації і абсурдних тенденцій. Останні події, висвітлені в розділі “зворотний Зв’язок” журналу New Scientist, стали для мене приводом задуматися про те, як інтернет змінює наше сприйняття реальності, формує нові форми прихильності і навіть породжує екзистенційні страхи.
Почнемо з наймилішого: кота Пепіто. Ідея стежити за рухами домашніх тварин, зафіксованими датчиками та опублікованими у Twitter, здається на перший погляд смішною. Але феномен @pepitothecat, який набрав понад 860 000 підписників, демонструє силу цифрової прихильності. Ми живемо в епоху, коли люди шукають розраду та розваги в найдрібніших деталях життя інших, будь то домашні тварини, залізничні моделі чи навіть (як це було у випадку з Пепіто) – відсутність кота в будинку.
Я пам’ятаю, як у студентські роки ми з друзями грали в” гру “– абсурдну забаву, суть якої полягала в тому, щоб раптово оголосити: “ми тільки що програли гру!”Ця гра була символом нашого прагнення до безглуздого веселощів і відволікання від серйозних проблем. Іронія полягає в тому, що сама гра, з її простими правилами та екзистенційним підтекстом, стала частиною нашої реальності, а тепер, завдяки Інтернету, Вона знайшла нове життя і поширилася по всьому світу.
Цифрова прихильність: новий вид залежності?
Феномен Пепіто змусив мене задуматися про природу нашої цифрової прихильності. Чому ми відчуваємо потребу стежити за життям інших, навіть якщо це всього лише переміщення кота? Я думаю, що це відчуття контролю та передбачуваності. У світі, який часто здається хаотичним і непередбачуваним, слідкувати за рутиною домашнього улюбленця – це спосіб відчути себе трохи впевненіше.
Крім того, Цифрові коти, залізниці та інші інтернет-явища надають нам відчуття спільності. Ми можемо спілкуватися з людьми, які поділяють наші інтереси, ділитися своїми враженнями і підтримувати один одного. В епоху соціальної ізоляції та самотності це може бути дуже важливим.
Залізниці, парникові гази та абсурд влади
Історія з комерційним директором Northern Rail, названим на честь Hornby-виробника залізниць – теж весела, але вона викликає більш серйозні питання про владу та культуру компанії. Призначення людини з таким ім’ям в керівну посаду – це не просто вдалий збіг, це демонстрація влади і корпоративної ідентичності.
Але що більш важливо, історія з парниковими викидами американських військових підкреслює абсурдність і безвідповідальність влади. Той факт, що Збройні сили США є одним з найбільших забруднювачів клімату в історії, в той час як вчені не наважуються відкрито про це говорити, викликає обурення.
Василіск Роко та екзистенційний жах
Але найбільш тривожним аспектом, висвітленим у розділі “зворотний Зв’язок”, є концепція Василіска Роко. Ця ментальна конструкція, заснована на ідеї Всемогутнього штучного інтелекту, який буде катувати всіх, хто не брав участі у його створенні, є яскравим прикладом того, як Інтернет може породжувати екзистенційний жах.
Ідея про те, що знання про майбутнє ШІ може поставити нас під загрозу вічних мук, здається абсурдною, але вона піднімає важливі питання про природу знань та відповідальності. Ми живемо в епоху, коли технології розвиваються з неймовірною швидкістю, і ми повинні бути обережними, щоб не створювати інструменти, які можуть бути використані проти нас.
Гра, в яку ми всі граємо
“Гра”, в яку ми всі граємо, є метафорою нашого життя. Ми постійно намагаємося знайти сенс у абсурдному світі, але в кінцевому підсумку ми всі програємо. Єдине, що ми можемо зробити, це спробувати змусити інших людей програти разом з нами.
Я думаю, що інтернет посилює цю гру. Він надає нам нові способи взаємодії один з одним, ділитися своїми думками і почуттями, і навіть поширювати абсурдні ідеї. Але це також дає нам нові способи відчути себе самотніми, наляканими та загубленими.
Висновок: обережність у цифровому світі
На закінчення, я хочу сказати, що Інтернет-це потужний інструмент, який можна використовувати як для добра, так і для зла. Він може об’єднувати людей, поширювати знання і надихати на великі справи. Але він також може породжувати залежність, абсурд і екзистенційний жах.
Ми повинні бути обережними в цифровому світі і пам’ятати, що реальність не обмежується екраном комп’ютера чи смартфона. Ми повинні цінувати людські зв’язки, піклуватися про навколишнє середовище і прагнути до того, щоб зробити світ кращим.
Я думаю, що ключ до виживання в цифровому світі – це зберегти почуття гумору і не сприймати все занадто серйозно. Пам’ятати про кота Пепіто, абсурдну гру і важливість людських зв’язків. І не забувати, що ми всі коли-небудь програємо.
