Зеніт

В неділю стояла в черзі до кіоску, брала цукерки маляткам. Продавщиця, моторошно пофарбована блондинка гоповатого виду, раптом звернулася до мене:— Ну, ти ж дивишся сьогодні фінал? (Е, а чому так-панібратськи?)— Фінал чого?— Кубок світу! Ти ж дивишся!— Ні.— Як, не дивишся з чоловіком?— Чоловік теж не дивиться.— Але ж це не просто матч, це фінал Кубка світу! Так що, не дивишся?— Е-е-е...

Ситуації із серії навмисне не придумаєш :)

Не знаю, як у вас, а буває так, що хочеться хоча б на день стати самим-самим головним — президентом, Папою Римським, главою Дуже Великої Корпорації — щоб лише зателефонувати декому і сказати:

Підбірка фотографій в стилі Forever Alone, яка в черговий раз доводить, що самотність - це не дуже весело. Але є такі люди, яких влаштовує такий стиль життя, і вони навіть не намагаються його змінити.

Прокинулася я як-то вранці і зрозуміла, що захворіла: горло болить, ніс закладений, так і всі інші симптоми наявності. Довелося топати в аптеку — добре, що вона через дорогу.

Тут вже тисячу разів плакалися на подарунки, але можна мені ще раз? Справа в тому, що у мене маса родичок різного віку: мама, бабусі, тітки, сестри тіток, сестри бабусь, свекруха знову ж таки, та й вона не без своїх сестер і тіток...

Я — секретар. Працюю в одній компанії вже близько пяти років. Багато бачила, багато чого вже не дивуюся, але досі мене вражає поведінка деяких особистостей.Кожен день проходять переговори і наради.

Мої волосся, як би сказати... не вражають густотою. Але й рідкістю теж не вражають. Звичайна стрижка, не виділяється з натовпу. І я б зроду не стала придивлятися до своєї шевелюри, якби не мама.

Як це по-російськи — взяти на себе відповідальність і сказати: «З сьогоднішнього дня наша компанія переходить на проектний підхід», при цьому навіть близько не уявляючи, що це таке!