Дорогі наші гості, скажіть, будь ласка, на одне просте запитання. Ви до нас прийшли чай-каву пити чи все-таки підписувати важливо-потрібні документи і обговорювати можливості ділового партнерства? Чай і каву я зобов’язана запропонувати вам по етикету. Але хто сказав вам, що потрібно влаштовувати мені допит на наявність в офісі продуктів харчування?
— Ой, а у вас кавова машина є? А то розчинна я не п’ю.
— А мені чай. І лимончик. І цукру п’ять шматків.
— А вершки у вас які? Сухі? Ні, не їм я таку гидоту.
— А печива у вас немає?
— А що це у вас за чай в пакетиках? «Ліптон»? Ні, не хочу. А взагалі — несіть!
Чаю треба попросити три-чотири рази за годину наради. Ви, вибачте, по справі або жерти прийшли? Я розумію, з морозу хочеться гарячого, а з спеки — холодного. Але стримайте, пардон, свої понти.
І для особливо обдарованих колег. Я — адміністратор, а не ваша особиста секретутка. Чай я зобов’язана робити тільки двом своїм генеральним директорам, а вже ніяк не хлопчикові-менеджеру і навіть не начальнику відділу. А ви встанете і пройдете пішки три метри до кулера, ноги не відваляться.
