Інна Яківна Бронштейн — дивовижна жінка. Їй вже далеко за 80. В минулому своєму житті вона вчитель історії… Живе в Мінську.
Переживши не одну трагедію, втративши сина і чоловіка, у 80 років мінська пенсіонерка почала писати вірші. Ну, не те щоб вірші в загальноприйнятому сенсі. Це скоріше стишата, гіркі, іронічні, але зігріваючі всіх, кому ці рядки потрапляють в руки.
Інна Яківна, можна сказати, винайшла власну філософську систему, яка забороняє сумувати і розкисати. Система, на перший погляд, проста: активно шукати і знаходити в житті приводи порадіти. Нехай малопомітні. Нехай навіть самі нікчемні! Інна Яківна зізнається, що для неї ці «блаженства» (більшість її коротеньких віршів починається зі слів «яке блаженство!») стали своєрідними «психологічними таблетками» від вірусу самотності і безвихідної печалі. Ліки, яке може бути корисно багатьом…
Може бути, ці вірші тепер допоможуть і Вам? Прочитайте! І дай Бог автору цих дивовижних рядків душевних сил і фізичного здоров’я.
Блаженства Інни Бронштейн
Яке блаженство прокинутися і знати, Що вам на роботу не треба бігти. І день, що настає дуже хороший, А якщо хворієш, то значить живеш. І старість – зовсім не погана пора. Хай живе час свободи! Ура!
*** Яке блаженство на старості років Своїми ногами йти в туалет. А після відправитися в зворотний шлях І швиденько пірнути під ковдру. А вранці прокинутися, прокинутися і встати І знову ходити, говорити і дихати.
*** Яке блаженство прийти в аптеку І там за рецептом здоров’я знайти. Купила таблетки від гіпертонії, Побічна дія в них: дистонія, Інфаркт і бронхіт, стоматит, аритмія, Запор, анорексія, лейкопенія, Пемфігус, лишай та інша зараза… Таблетки такі я викину відразу. І відразу врятуюся від десятка хвороб. Гіпертонія, звичайно, корисніше.
*** Яке блаженство в ліжку лежати І на ніч хорошу книгу читати. Сто раз прочитаєш знайому прозу, І все тобі ново – спасибі склерозу.
*** Яке блаженство піднятися з асфальту І знати, що твоє небувале сальто Закінчилося не інвалідним візком, А просто переляком і маленькою струсом. Тепер ви зі мною погодитеся, друзі, Що все-таки дуже везуча я.
*** Яке блаженство ходити по ринку І нову кофту одного разу купити. Обновка — молекула миниблаженства У потоці природного недосконалості. І радості різні зустрінуться частіше… Не смійся над бабусею в кофті блискучою.
*** Яке блаженство по лісі гуляти, При тому ескімо в шоколаді лизати. Адже я після сніданку годину на дієті, І мною заслужені радості ці. Гуляючи, калорії я изведу, І це означає, що до обіду повернуся за їжу.
*** Яке блаженство, при вигляді реклами Подумати, як багато зустрічається мотлоху, Який і зовсім не потрібен мені. Я тим, що маю, задоволена цілком. І скільки ж я економлю, хлопці, не купуючи «Сорти» і прокладки! Але тільки виникає резонне питання: А де заощаджені мільйони?
*** Яке блаженство! Я в старості знаю, Що всієї краси своєї не втрачу. Не можна втратити те, чого не мала. Красуням — гірше. Але це – їхня справа. Для їх цей фітнес, дієта, підтяжки. Мені шкода їх. Ну що ж! Тримайтеся, бідолахи!
*** Яке блаженство, сама це знаєш, Коли ти лягла і вже засинаєш. І будеш спокійно спати до ранку. Безсоння немає! Засинаю… Ура!
*** Яке блаженство, коли в січні Водохресний мороз і завірюха на дворі, А в домі у нас добре і тепло, І я не на вулиці – мені пощастило!
*** Яке блаженство під душем стояти, Помитися і знову чистюлею стати, І знати, що я впоралася з цим сама. Як мені добре! Не зійти з розуму…
*** Яке блаженство: рука заболіла, І, головне, ліва – мила справа! А якщо б права нила рука? Відзначимо, що в житті щастить мені поки що. І навіть, коли від долі дістається, Щоб все ж блаженствувати, привід знайдеться.
*** Яке блаженство – запам’ятай його – Коли у тебе не болить нічого, Але лише, починаючи від болю стогнати, Ти зможеш таке блаженство зрозуміти. Ти знай, якщо привід для радості потрібен, Що завтра все буде значно гірше.
*** Яке блаженство в результаті шляху Під вечір, хитаючись, додому приповзти І сісти, і очі з насолодою закрити, І це блаженство до краплі випити. А там вже й ноги, крекчучи, протягнути, Але щоб завтра прокинутися – і в путь! Так всі пішоходи розкошують, зразок. А де ж водії знаходять радість?
*** Яке блаженство з базару повзти І в сумці банан обладнаний нести. Недарма всюди лікарі затверджують, Що нам настрій банан піднімає. Як щасливо в джунглях живуть мавпи! А все тому, що з’їдають банани. Але ж мавпи живуть не одні, А ніжаться в теплих обіймах рідні. У отличье від них, я – одна постійно, І навіть сьогодні – в обнімку з бананом. Блаженство? Яке? Подумайте, братці! А рядки придумала, щоб посміятися.
*** Яке блаженство доля дала мені – Я забула сумку і після знайшла! Її я забула на вулиці шумній І далі в трамваї їжу бездумно. Кинулася, повернулася і – диво буває – Мені дівчина сумку мою повертає! Сьогодні не тільки втрату знайшла – Я заново віру в людей знайшла! На тисячу добрих – мерзотник один. Жити можна, і я дожила до сивин. На кидаю сумку щасливі погляди, Та інших блаженств мені сьогодні не треба. А якщо б сумочку не втратила, З якою б я стати блаженствувати стала?
*** Яке блаженство! В авто біля будинку Сідаю на очах здивованих знайомих. І, як королева, на задньому сидінні Сиджу в чудовому оцепененье. А там попереду в ореолі променистому Потилицю милий з хвостом золотистим. Блаженства подібного не зазнає Лише той, хто звично в авто роз’їжджає.
*** Яке блаженство талончик мати з ним в поліклініці тихо сидіти. А повз йдуть інваліди, хворі, Старенькі, а також інші страждальці, І я серед інших ще – про-го-го! Поки у мене не болить нічого. А якщо болить, то зовсім трошки. Я просто до лікаря проторувала доріжку.
*** Яке блаженство — почути дзвінок І в трубці улюблений такий голосок, Чоловічий чи жіночий, а, може, дівочий, Що все добре, а дзвіночок – звичай. Яке блаженство – дізнатися і відповісти! Мені щастя іншого не треба на світі. Изобретенье чарівника Белла, О, мій телефон – ти велике діло!
*** Яке блаженство в душі і в природі, Коли нічого з нами не відбувається. Але, щоб таке блаженство скуштувати, До старості треба хоч якось дожити. А після забути, що чекала зміни І без пригод повзти поступово. І все забуте, і розум заснув… Яке блаженство! Ура! Караул!
*** Частка безпросвітна, гірка моя, Нікому не потрібна я доживаю. Смерть подзадержалася, — значить, треба жити І «блаженства» різні в житті знаходити. Мені сльозами тільки б не томити друзів. З дурними «блаженствами» все ж веселіше.
