Нове дослідження підтвердило, що косатки-перехоплювачі західного узбережжя, відомі своєю пристрастю харчуватися ссавцями, існують у вигляді двох різних популяцій – прибережної та морської. Дослідження, опубліковане в PLOS One, аналізує 16-річні дані з більш ніж 2200 зустрічей, кидаючи виклик попереднім припущенням про цю популяцію та пропонуючи зрозуміти їхню поведінку та переваги середовища проживання.
Різні стилі полювання та середовища існування
Протягом багатьох років вчені підозрювали поділ цієї західної прибережної групи косаток, але це дослідження надає конкретні докази. Дослідники виявили, що дві популяції суттєво відрізнялися за своїми мисливськими стратегіями, перевагами середовищ існування та вибором здобичі.
Прибережну групу перехоплювачів чисельністю близько 350 особин характеризують як «міських жителів». Вони вміло орієнтуються в складній мережі прибережних басейнів, заток і захищених водних шляхів, зазвичай полюючи невеликими групами по п’ять косаток. Їх раціон складається в основному з дрібних морських ссавців, таких як морські тюлені та афаліни, і зазвичай спостерігаються в межах шести кілометрів від берега в мілководді.
Навпаки, офшорна група перехоплювачів, популяція з приблизно 210 косаток, нагадує «мешканців пустелі». Вони процвітають у глибоких підводних каньйонах і пересіченій місцевості вздовж краю континентального шельфу, часто подорожуючи до 120 кілометрів від берега. Ці косатки долають значні відстані, щоб полювати на більшу здобич, включаючи каліфорнійських морських левів, північних морських слонів, дитинчат сірих китів і тихоокеанських білих дельфінів. Зазвичай вони полюють групами приблизно з дев’яти косаток.
Аналіз соціальних медіа дає ключову інформацію
Щоб зрозуміти поведінку цих різних груп, дослідницька група використала техніку під назвою «аналіз соціальних мереж». Використовуючи фотографії з наукових досліджень і громадських спостережень, вони змогли ідентифікувати окремих косаток і співвіднести їх взаємодію.
«Ми, по суті, намалювали карти дружби, щоб побачити, які косатки тусовуються разом, а потім подивилися, де вони були помічені, щоб побачити, чи вони застрягли в певних місцях», — пояснив співавтор доктор Ендрю Трайтс, професор IOF і директор дослідницької групи морських ссавців.
Цей аналіз показав, що дві популяції рідко взаємодіють, об’єднуючись менш ніж в одному відсотку спостережуваних зустрічей. Навіть коли вони зустрічаються, взаємодія може бути незвичною.
«Я бачив, як шахраї-перехоплювачі дивно поводяться поблизу прибережних тварин», — сказав Джош МакІннес, перший автор дослідження та співзасновник Oceanic Research Alliance. «Одним із спостережень було зафіксовано групу поодиноких самців морських косаток, які б’ють один одного спинними плавниками та нападають на морських самок».
Можливі фактори, що викликають відмінності
Відмінності, що спостерігаються в двох популяціях, ймовірно, є результатом комбінації факторів, включаючи їх унікальне середовище проживання та вплив людської діяльності. Мисливські угіддя обох груп перетинаються від південно-східної Аляски до південної Каліфорнії, але популяції залишаються значною мірою розділеними. Вплив людини на екосистему, наприклад відстріл і збирання основних видів здобичі, також може відігравати певну роль у формуванні цих відмінностей.
Значення для збереження
Результати дослідження підкреслюють важливість пристосування стратегій збереження та управління до конкретних потреб кожної групи населення.
«Захист вимагатиме не лише універсального підходу», — підкреслив доктор Трайтс. «Кожному потрібен індивідуальний план, який відображає його унікальні потреби та конкретні загрози, з якими вони стикаються».
Крім того, дослідники припускають, що в прибережних водах може бути навіть більше груп перехоплювачів, ніж ті, що охоплені поточними дослідженнями. Це підкреслює транскордонну природу цих чудових створінь і потребу в спільних, нюансованих зусиллях щодо збереження на рівні країни, щоб забезпечити їхнє виживання.
