Амбіційний план президента США Дональда Трампа щодо пожвавлення нафтової промисловості Венесуели після нещодавньої зміни керівництва стикається зі значними практичними та економічними проблемами, незважаючи на його заявлені наміри відвідати країну та видобути “цифри… такі, яких мало хто бачив”. Хоча уряд США прагне отримати доступ до величезних нафтових запасів Венесуели – найбільших у світі – реальність на місцях показує, що швидкий та прибутковий поворот подій малоймовірний.
Стан Нафтового Сектору Венесуели
Державна нафтова компанія Венесуели, PDVSA, перебуває у жалюгідному стані після десятиліть неефективного управління та недостатніх інвестицій. Послідовні адміністрації, включаючи уряди Ніколаса Мадуро та Уго Чавеса, віддавали пріоритет соціальним витратам, а не обслуговуванню інфраструктури, що призвело до різкого падіння виробництва. В даний час країна виробляє значно менше нафти, ніж 15 років тому: видобуток впав з 1,5 мільйонів барелів на день до поточних рівнів.
Хоча уряд США сподівається пожвавити сектор, залучаючи 100 мільярдів доларів іноземних інвестицій, залишаються серйозні перешкоди. Венесуельська нафта відрізняється низькою якістю: важка, кисла нафта з високим вмістом сірки, що робить видобуток та переробку більш складними та дорогими. Запаси країни, які були штучно завищені під час правління Чавеса майже до 300 мільярдів барелів, можуть виявитися не такими значними, як повідомлялося, особливо за поточних цін на нафту близько 65 доларів за барель.
Ризики для Американських Нафтових Компаній
Американські енергетичні компанії стикаються зі значними ризиками у Венесуелі, включаючи ймовірність нової експропріації. Країна має історію захоплення іноземних активів: великі компанії, такі як ExxonMobil і ConocoPhillips раніше втратили мільярди доларів у вигляді збитків, які так і не були відшкодовані. Нинішній венесуельський режим, очолюваний тимчасовим лідером Делсі Родрігес, не надає інвесторам жодних гарантій безпеки, а присутність воєнізованих угруповань, що підтримуються державою, додає ще один рівень нестабільності.
Підхід Трампа, що описується як “тільки палиця, ніякої моркви”, не зміг стимулювати приватні інвестиції. Такі компанії, як ExxonMobil, вже назвали Венесуелу “непридатною для інвестицій” у її нинішньому стані, і відсутність державних стимулів робить малоймовірним, що фірми ризикнуть значним капіталом без більш надійних гарантій.
Економічні Реалії та Глобальний Вплив
Навіть якщо видобуток нафти у Венесуелі зросте, її вплив на світові ціни залишається невизначеним. Економічна криза в країні змусила мільйони залишити її, включаючи кваліфікованих інженерів, необхідних для підтримки нафтової інфраструктури. Хоча американські компанії мають технічні можливості для ремонту венесуельських об’єктів, підприємство має бути економічно вигідним, тобто ціни на нафту мають бути достатньо високими, щоб виправдати інвестиції.
Крім того, Канада, великий постачальник аналогічної в’язкої нафти в США, може зіткнутися з незначною конкуренцією, але малоймовірно, що її позиції будуть істотно підірвані. Зрештою, успіх плану Трампа залежить від факторів, що виходять за межі політичної волі: стану венесуельської інфраструктури, надійності її уряду та стабільності світових нафтових ринків.
Ситуація складна та непрозора, а геополітична невизначеність ще більше посилює ситуацію. На даний момент Венесуела залишається підприємством з високим ризиком та високим прибутком, на який мало нафтових компаній готові піти без суттєвих стимулів.
