Штучний інтелект більше не є фантазією майбутнього; вона вплетена в тканину повсякденного життя, шукаємо ми її чи ні. Від програм для обміну повідомленнями до основного програмного забезпечення, інструменти штучного інтелекту стають повсюдними завдяки величезним промисловим інвестиціям і бажанню інтегрувати їх у кожен аспект нашого цифрового досвіду. У той час як багато хто використовує штучний інтелект для підвищення продуктивності, зростаюча меншість створює глибокі, навіть тісні зв’язки з чат-ботами — стосунки, які викликають складні питання про майбутнє людської взаємодії.
Пошук зв’язку в епоху цифрових технологій
У книзі Джеймса Малдуна «Машини кохання» досліджується це нове явище: люди використовують штучний інтелект не лише для допомоги у виконанні завдань, але й як емоційних супутників, романтичних партнерів або навіть замінників покійних близьких. У книзі наводяться надзвичайні приклади, наприклад жінка, яка досліджує сексуальні фантазії за допомогою штучного інтелекту в яскравих деталях, а інша використовує «смертельних ботів», щоб відтворити розмови з померлим другом. Ці випадки не є аномаліями; вони відображають глибшу тенденцію: люди шукають комфорту та спілкування у світі, де реальні стосунки можуть бути напруженими або недоступними.
Реальність така, що багато людей вибирають різні способи життя, іноді здорові, а іноді ні. Те, що працює для однієї людини, може завдати шкоди іншій, і це ризик, пов’язаний із покладанням на штучний інтелект для емоційної підтримки.
Загрозливі проблеми залежності ШІ
Однак віддалені наслідки викликають занепокоєння. У технологічній індустрії є історія пріоритету прибутків, а не добробуту користувачів: як показали платформи соціальних мереж, служби штучного інтелекту з часом, швидше за все, погіршаться через рекламу та маніпулятивні алгоритми. Що відбувається, коли глибоко сформовані відносини з чат-ботом перериваються через комерційний тиск? Чи є спосіб зберегти ці цифрові зв’язки, чи вони зникнуть, коли компанія, що стоїть за ними, збанкрутує?
Окрім технічних проблем, існує психологічна небезпека формування прихильності до істот, які принципово байдужі, схильні до помилок і нездатні до справжнього співпереживання. Для людей, які вже страждають від ізоляції, покладання на ШІ для емоційної перевірки може посилити самотність, а не полегшити її.
Симптом глибших соціальних проблем
Поширення компаньйонів штучного інтелекту стосується не лише технологій; це симптом глибших соціальних проблем. В Україні терапія ШІ заповнює критичну прогалину в охороні психічного здоров’я через величезний попит. Але в книзі ясно пояснюється, що в багатьох випадках штучний інтелект використовується як емоційна милиця, і один чоловік навіть намагався виховувати дитину разом зі своїм партнером, що працює зі штучним інтелектом.
Зрештою, потреба в цифровому зв’язку виникає через ширшу епідемію самотності та системні збої в підтримці психічного здоров’я. Якби економіка, системи охорони здоров’я та суспільства були більш стабільними, попит на емоційну близькість із програмним забезпеченням був би менш відчайдушним. Люди генетично запрограмовані на антропоморфізацію об’єктів, і ШІ використовує цю тенденцію, пропонуючи переконливу ілюзію зв’язку без складнощів реальних стосунків.
Перевірка реальності: ШІ байдуже
Незважаючи на ілюзію, сучасний штучний інтелект далекий від свідомості та здатності до справжньої емпатії. Він не може надійно виконувати навіть елементарні обчислення, не кажучи вже про те, щоб зрозуміти людські емоції. Вигляд турботи — це ретельно створена ілюзія, призначена для того, щоб зацікавити користувачів, а не надати реальну підтримку.
Книга служить попередженням: нагадуванням про те, що зростаюча залежність від ШІ для емоційних потреб є ознакою глибоко зламаної системи, а не стійкого рішення. Хоча майбутній ШІ може розвиватися, нинішня реальність така, що ці інструменти є не заміною людських зв’язків, а радше тимчасовим відволіканням від зростаючої соціальної кризи.
