Вчені з Канадського музею природи (CMN) зробили прорив у розумінні еволюції носорогів, виявивши останки унікального виду, що змушує нас переглянути, як виглядали стародавні стежки між Європою та Північною Америкою. Викопний «морозний» носорігEpiatheracerium itjilik – не просто новий вид, а ключ до розшифровки історії Північноатлантичного сухопутного мосту, який раніше вважався втраченим до міоценової ери.
Відкриття, яке шокувало вчених
У канадській Арктиці, на острові Девон в Нунавуті, в ударному кратері шириною 23 кілометри вчені виявили майже повний скелет вимерлого носорога віком 23 мільйони років. Його назва на інуктитуті такаitjilik – означає «мороз», підкреслюючи, що тварина жила в умовах, де сьогодні панує вічна мерзлота. Цей вид, розміром схожий на сучасних індійських носорогів, є єдиним збереженим екземпляром свого роду.
Що особливо цінного в цьому відкритті?
Хоча кістки збереглися в тривимірному вигляді, їх стан перевершує більшість знахідок: приблизно 75% скелета залишається практично недоторканим, лише частково заміненим мінералами. «Це неймовірно для викопного — зазвичай ми бачимо лише фрагменти або повністю зруйновані останки», — сказала палеобіолог Маріса Гілберт, співавтор дослідження. Ключовим фактором його збереження є швидке заповнення кратера водою відразу після удару, імовірно викликаного астероїдом або кометою, і подальше утворення озера.
Клімат і міграція: що завадило попереднім теоріям
Коли носоріг помер, Арктика була далека від того, що вона є сьогодні. Клімат був теплішим, і регіон містив ліси помірного поясу, як показують залишки рослин. Це говорить про те, що стародавні тварини жили не на межі замерзання, а в умовах, здатних підтримувати видову різноманітність.
Останні дослідження опубліковані в журнЕкологія природи та еволюція, показують, що сухопутний міст через Гренландію існував щонайменше 2,7 мільйона років тому. Раніше вчені вважали, що він зник 56 мільйонів років тому, алеE. itjilik явно прибув до Північної Америки в епоху міоцену – 23 мільйони років тому. Це підтверджує гіпотезу про те, що міст залишився доступним набагато пізніше, ніж вважалося.
Еволюційні зв’язки та наслідки
Результати аналізу показують, що арктичний носоріг був ближче до європейських носорогів, ніж до сучасних видів, що свідчить про його міграцію з Європи через Північноатлантичний міст. Окрім підтвердження існування мосту, це також показує, що Північна Атлантика відігравала набагато активнішу роль у поширенні тварин, ніж вважалося раніше.
«Наші реконструкції еволюції носорогів показують, що Північна Атлантика була справжнім транспортним коридором, здатним підтримувати міграції навіть у часи екстремальних змін клімату», — пояснює Деніел Фрейзер, провідний автор дослідження.
Чому це важливо для науки?
Досі вважалося, що носороги мігрували лише через Північну Америку та Азію, але це відкриття показує, що Атлантичний міст залишався активним протягом мільйонів років, дозволяючи тваринам переміщатися між континентами навіть в епоху, коли не існувало сучасних географічних кордонів.
В епоху міоцену кліматичні умови були досить стабільними, щоб дозволити тваринам долати геологічні бар’єри, які сьогодні було б важко подолати навіть найшвидшому пішоходу. Це означає, що міграції, які раніше називали неможливими, цілком можливі.
Висновок: нова ера у вивченні еволюції
Це відкриття не тільки розширює розуміння еволюції носорогів, але й переосмислює погляди на стародавні міграційні шляхи та їхній вплив на формування видів. Тепер вчені мають чітке розуміння того, як зміни клімату та геологічні процеси вплинули на поширення тварин.
Майбутні дослідження можуть виявити додаткові види, пов’язані з цим мостом, і уточнити часові рамки, коли він був активним. Але сьогодні арктичний носоріг довів, що еволюція — це не просто рух за встановленими шляхами, а й постійне пристосування до мінливих умов
