Останні палеонтологічні знахідки на ділянці Блекберрі-Хілл у Вісконсіні змінюють наше уявлення про кембрійський період. Півмільярда років тому ці приливні мілини не були пустельними просторами, якими ми їх собі уявляємо, а були багатолюдними, високоактивними зонами, де ранні тварини тільки починали освоювати життя за межами океану.
Розкриття таємниці стародавніх слідів
Понад 150 років учених ставив у глухий кут особливий тип їхнофоссилій (слідів життєдіяльності), відомий як Protichnites — що буквально означає «перші відбитки ніг». Недавній аналіз скам’янілостей з Блекберрі-Хілл нарешті дозволив здійснити прорив, ідентифікувавши творця цих доріжок: це був евтикарциноїд, родич сучасних багатоніжок.
Це відкриття – найважливіший фрагмент еволюційного пазла. Воно допомагає заповнити прогалину між виключно морським життям та наступною колонізацією суші, доводячи, що ці ранні членистоногі вже переміщалися в зоні переходу між водою та берегом.
Перший випадок еволюційної поведінки: бенкет з медузами
Мабуть, найдивовижнішим відкриттям стала нова їхнофоссилля, що отримала назву “Climactichnites blackberriensis”. Цей широкий слід, залишений, мабуть, невідомим молюском, дає рідкісну можливість зазирнути у харчові звички стародавніх істот.
Палеонтологічний літопис показує, що, переміщаючись приливною мілиною, цей молюск зупинявся, щоб поласувати сцифозоей (медузою), викинутої на берег.
Це перше історія викопне свідчення того, як тварина харчувалося медузою за умов кембрійської приливної зони.
Чому це важливо: Ця взаємодія дає потенційне біологічне обґрунтування «теріалізації» — процесу переходу тварин із моря на сушу. Доступність їжі, такої як викинуті на берег медузи, могла бути потужним стимулом для морських організмів освоювати мілководні приливно-відливні зони, що зрештою призвело до еволюції повноцінного наземного життя.
Динамічна та різноманітна екосистема
Дослідження, опубліковане Кеннетом К. Гассом і Норою Ноффке в журналі Journal of Paleontology, показує, що кембрійське узбережжя було набагато більш біологічно різноманітним, ніж вважалося раніше. Крім молюска та евтикарциноїду, на цій ділянці були виявлені:
- Нові свідчення присутності членистоногих: можливі доріжки слідів, залишені агласпідидами – вимерлими примітивними членистоногими, що відрізнялися характерним роздвоєним шиповидним хвостом.
- Сліди черв’яків: відбитки місць відпочинку, що належать, можливо, багатощетинковому черв’якові, разом з відбитками його параподій (придаткових кінцівок).
- Сліди пошуку їжі: найдавніший відомий прояв Stiallia pilosa – сліду, ймовірно, залишеного членистоногим у процесі пошуку їжі.
- Різноманітна фауна: морфологічні скам’янілості філокаридних ракоподібних та тисячі інших слідів, залишених різними молюсками та членистоногими.
Висновок
Відкриття Блекберрі-Хілл дозволяють припустити, що кембрійські приливні мілини були жвавими, конкурентними центрами біологічної активності. Ці мілководдя служили найважливішим еволюційним випробувальним майданчиком, де різні види взаємодіяли один з одним і знаходили поживні ресурси, необхідні для початку довгого шляху до життя на суші.
