24 січня 1944 року війська 1-го і 2-го українських фронтів зімкнули кільце навколо корсунь-шевченківського угруповання вермахту. У котлі опинилися дев’ять піхотних і чотири танкові дивізії, одна корпусна група і одна моторизована бригада. Всього 140 тисяч чоловік, тисяча гармат і 236 танків.
Джерело:
а. Ф. Бурда, ф. Е. Столярчук, е. А. Луппі, 1-я гвардійська танкова бригада, західний фронт, зима 1941-1942 року.
Німці робили постійні люті спроби прорвати блокаду. На допомогу їм для деблокади були кинуті п’ять танкових дивізій вермахту, одна танкова дивізія сс, три важких танкових батальйони, дві моторизовані і одна піхотна дивізії. Всього близько 60 тисяч чоловік і близько 550 танків.
25 січня радянська 64-та гвардійська танкова бригад прийшла на допомогу танковому полку івана бойка, який вів бій під липовцем проти переважаючих сил ворога. Командував бригадою танковий ас бурда олександр федорович на рахунку у якого було вже тридцять підбитих німецьких танків. Розгромивши німців під липовцем бригада прийняла бій під цибулевом.
Німці за всяку ціну хотіли вирватися з оточення. Вони зробили кілька атак. Але 64-та бригада відбила їх усі звернувши німців у втечу. Після бою було вирішено, що гітлерівці більше не намагатимуться прорватися в цьому напрямку, а шукатимуть прохід на іншій ділянці.
Джерело:
німецька техніка кинута в оточенні під корсунь-шевченківським
На околиці села сорока-ліщинці розмістили штаб 64-ї бригади де зберігалися важливі документи і прапор. Біля штабу знаходився тільки один танк олександра федоровича. Сам він розмістився в одній з сільських хат разом зі штабними офіцерами. Нічого в цей день не віщувало біди. І раптом один з танкістів спостерігачів вбіг у будинок і закричав:
— німці!
Бурда моментально вискочив з хати, застібаючи на ходу шинель і прилаштовуючи шоломофон. Буквально через хвилину танк комбрига олександра бурди зайняв вогневу позицію. Прогримів гучними гарматними пострілами упереміш з кулеметною тріскотнею вогневий бій. (мемуари. Катуков михайло юхимович. “на вістрі головного удару” глава чотирнадцята. “з плацдарму – в прорив”)
Виявилося, що після перших невдалих спроб прорватися через цибулев, німці не залишили цю ідею. Вони вирішили спробувати обійти місто з півночі, через село івахни. Дванадцять німецьких танків “тигр” йшли прямо у напрямку до штабу бригади. Бурда наказав штабним офіцерам відходити на лукашівку, а сам зі своїм екіпажем на своєму т-34 вирішив прикривати відхід.
Джерело:
олександр федорович бурда
Танкісти витримали цей бій. І навіть підбили пару німецьких машин. Але на жаль втратили свого командира:
Олександр федорович бурда, відкривши вогонь, мало не першим пострілом підбив німецький танк. Але в цей час фашистська болванка, за нею друга, третя зі страшною силою вдарили в борт комбриговської тридцятьчетверки. Броню німецькі болванки не пробили, але від сильних ударів всередині бойової машини посипалися броньові осколки. Вони-то і убили олександра федоровича.(мемуари. Катуков михайло юхимович. “на вістрі головного удару” глава чотирнадцята. “з плацдарму – в прорив”)
Танк все ще був на ходу. Бійці винесли з танка свого командира, перев’язали і на броні повезли його в найближчий польовий госпіталь. Доїхати вчасно вони не встигли. Але і фашисти всього за цей день розплатилися 44 підбитими важкими і середніми танками.
Через місяць корсунь-шевченківська операція була закінчена. Вона завершилася розгромом німецького угруповання. Німці втратили 55 тисяч осіб, 18 тисяч здалися в полон. Було втрачено 36% особового складу. Два німецьких армійських корпуси просто перестало існувати. Командувач угрупованням генерал вільгельм штемерман поліг при спробі прориву вночі з 17 на 18 лютого.
Джерело:
німці, що здалися під корсунь-шевченківським,
Командування над залишками угруповання прийняв на себе группенфюрер сс герберт отто гілле. Угруповання, яке намагалося допомогти їм у деблокаді, втратило ще близько 20 тисяч осіб. Після виходу з оточення генерал-фельдмаршал манштейн прийняв рішення направити всі врятувалися дивізії на переформування і на поповнення інших частин.
За подвиг і мужність президія верховної ради срср 24 квітня 1945 присвоїв олександру федоровичу звання героя радянського союзу:
Незважаючи на велику небезпеку, сміливо вступив в бій з переважаючими силами противника, відвернув вогонь на себе і тим самим забезпечив виведення штабу на нові позиції і порятунок прапора бригади, хоча і ціною свого життя.(жуков ю. А. Люди сорокових років. Записки військового кореспондента. — изд. 2-е, перероблене і доповнене.)
Всього бійці екіпажу бурди підбили понад тридцять німецьких танків. За їхніми спогадами останніми словами олександра федоровича після успішного відбиття атаки дванадцяти німецьких ” тигрів “були:”воювати треба вчитися, хлопці”.
