Напевно майже у кожного знайдеться незабутній спогад з дитинства або юності, пов’язане з улюбленою комп’ютерною грою. Хтось грав ночами, примудряючись приховувати це від батьків, а хтось навіть в новорічну ніч не пропускав облогу замку. Всі ми грали в різні ігри, від аркад до rpg, але об’єднує їх одне-наша до них любов.
У сьогоднішній статті adme.ru зібрав кілька ігор, про які чули навіть ті, хто в них не грав, і ностальгічні спогади гравців.
Принц персії
- ех… Цю гру показав мені батько в дитинстві. Я сидів поруч і дивився, як він грав. На жаль, але тільки він її і пройшов при мені до кінця. А я здувався на босі-товстунові, якщо до нього доходив. © romanovpetr795 / pikabu
- я якось близько місяця вже в дорослому віці витратив, щоб пройти «принца персії» швидше ніж за півгодини. © alexnn / pikabu
Серія ігор про кузю
Оригінальною мовою героя звуть хьюго. Родом цей персонаж з данії, і там існує ціла медіафраншиза, побудована навколо нього, в тому числі дитячі інтерактивні передачі. Але нам він, завдяки адаптації ігор на російську, запам’ятався як кузя. Список ігор в серії дуже довгий, і майже неможливо виділити якусь одну частину: всі вони дарували радість величезній кількості гравців. А пам’ятаєте, як у разі невдачі кузя повертався обличчям до гравців і видавав якусь сміховинну фразочку? наприклад: «гей, друже! так ми швидко програємо!»
Серія ігор heroes of might and magic, або просто «герої»
- як же було здорово відтягувати одного від компа в новий рік! куранти, всі справи, нам 16-18 років. А той уперся: у мене облога важлива! так під куранти і програв облогу. © thebartender86 / pikabu
- комп’ютера у мене ще не було. А «герої» вже були. У сусідського хлопчиська були багаті батьки, і він спочатку навчився користуватися компом, а вже потім говорити. До нього в гості ходили ми з батьками часто. З панського плеча мені частенько перепадало пограти з ним по мультиплеєру. Досвіду у нього, природно, було більше, я лажала, засмучувалася, але продовжувала. © rayskayaeva / pikabu
- з «героями » — правда, другими-була історія на все життя! йшов 2001-й, літо, мені 12 років. По-третє вже давно катав, але все у друзів. І тут поїхав до дружбану на дачу, а йому там предки старий комп встромили. Але другі «герої» йшли! і ось воно, щастя малолітки: літо, дача, річка і «герої» всю ніч безперервно! 17 років минуло, досі пам’ятаю. © drumaks / pikabu
The sims і the sims 2
- живу з сім’єю, начебто все норм. Залізла в the sims 2, пограла за самотню дівчину, і прям накрило: вона відпрацювала, додому прийшла, і роби що хочеш. Хочеш-лежи догори пузом, хочеш — гостей клич, хочеш — вивчай що-небудь нове, загалом, краса. І так тужливо стало на ці часи, жах. Завела їй дитину і мужика, бо нефіг жити там краще за мене. © malori / pikabu
Корсари: прокляття далеких морів
© корсари: прокляття далеких морів / bethesda softworks
- пам’ятаю, я не відразу розібрався, як відкрити карту для швидкого переміщення між островами, і тому кілька годин навертав кола по відкритому морю під атмосферну музику, поки батьки не вигнали спати. Як же це було офігенно. © yharrr / pikabu
- як же свого часу мене зачепила ця гра! мені забороняли довго грати на компі, тому, щоб ще пограти, я лягав спати о 8 вечора і вставав о 4 ранку. На двері в кімнату завішував скло щільним покривалом, а низ підтикав ковдрою, щоб світло зовсім не виходило. І спокійно з 4 грав до 6, потім доробляв уроки. І план мій був офігенен, поки тижнів зо два через батя не прокинувся спозаранку на риболовлю і не вирішив перевірити, чим це я там за зачиненими дверима зайнятий. © kocmukf / pikabu
- на початку нульових їздив у волгоград, в гості до прабабусі. Саму спеку перечікував у комп’ютерному клубі, залипаючи в перших «корсарів». Вони були настільки лампові і круті, що я навіть в тетрадочке квести по пам’яті писав, гадав, як же складеться доля і які пригоди мене там чекають.
Король лев
- не змогла так і жодного разу в дитинстві пройти рівень з жирафами до кінця. © kusaka / pikabu
- моя перша гра на sega. Ох вже ці довбані фонтани на кладовищі! а ще гонки на страусах в перервах між польотами за допомогою мавп… © zaslonovsky / pikabu
- о-о, «король лев». Я його з закритими очима можу пройти, досі іноді переграю на онлайн-емуляторі sega в кава-брейках на роботі. © fuse00 / pikabu
Серія ігор по «гаррі поттеру»
© harry potter and the sorcerer’s stone / warner bros., © harry potter and the sorcerer’s stone / electronic arts
- якщо серйозно, то перші 3 частини ігор серії про гаррі поттера досі доставляють. На новорічних святах перепрошел, перед цим востаннє грав у дитинстві. Гра атмосферна і лампова. А який там саундтрек! © swiftflow / pikabu
- втеча від кам’яної кулі у вузькому проході з обвалився підлогою досі сниться в кошмарах. © gwendoline / pikabu
- жодна інша гра не волала стільки захоплення, як класичні ігри по гаррі поттеру. Мені вони тоді здавалися просто чарівними. Мало того що сам хогвартс давав потрібну атмосферу, так і сам світ гри підкидав сюрпризи: купа пасхалок, секретів, необов’язкових завдань, тонни міні-ігор з загадками. Ех… Краса. Зіграти, чи що? © dipodidae / pikabu
Grand theft auto: vice city
- пам’ятаю, коли компи були лише у обраних. Я взагалі жодного разу тоді не бачив комп’ютерні ігри. Двоюрідний брат покликав до його друга зганяти, у якого комп був. І ось я перший раз в житті побачив «vice city». Мені, на той момент не бачив нічого, крім графіки dendy, відкрився гіперреалістичний безкрайній світ, де я можу творити абсолютно все, що захочу. Можу вільно бігати, сісти в будь-яку машину і слухати музику. Мене, з абсолютно скляним поглядом, насилу відірвали від монітора лише через півгодини. Я вночі заснути не міг, так і провертався до ранку. У моєму нинішньому віці я таку бурю емоцій би не відчув, навіть якби мені сказали, що я тепер безсмертний, у мене є надздібності і нескінченні гроші. © break31sense / pikabu
Як дістати сусіда
© neighbours from hell / thq nordic
- а ти сидиш дрібний перед компом… Мама їсти кличе… І завтра нікуди не треба, бо канікули. © j. Markus / pikabu
- раніше завжди думав, що «як дістати сусіда» — це наша вітчизняна гра, аж надто там все здається рідним, а виявляється, її австрійці зробили. © stormhelll / pikabu
- у дитинстві коли грав, завжди думав: який же все-таки веселий пустун головний герой і який нудний, сумний, злий антагоніст. Нещодавно переграв і подумав: яка ж спокійна і розмірене життя у антагоніста, і який же ідіот головний герой, що псує її без причини. © furifuri / pikabu
