Працював я деякий час назад диспетчером міських електричних мереж. Більшість комічних дзвінків було викликано тим, що з чиєїсь легкої руки наш диспетчерський телефон опинився в довідковій міста під назвою «аварійна електромережі». Насолоджуйтеся.
— Вибачте, мене ось до вас послали, може бути, не за адресою, у нас вуличне освітлення не працює.
— Екшн сно, не за адресою.
— Ну тоді ви пошліть мене куди-небудь… (Сміється.)
— У мене вдома світла немає, вулиця така-то, будинок такий-то, квартіра така то, під’їдьте, будь ласка.
— Ми квартирами взагалі не займаємося.
— А чим займаєтеся?
— Підстанціями, мережею 6 і 10 кіловольт.
— І все?
— Рідше 35 і 110 кіловольт.
— А 220?
— Ну це зовсім рідко.
— Ось, мені й треба 220!
— Я сказав, 220 кіловольт!
— Я… А… Е… (Вішає трубку.)
— Електромережі, слухаю вас.
— У нас другий день немає води.
— Ну а ми-то тут при чому? Ми електромережами займаємося.
— Як при чому?..
Діалог з майстром по рації:
— Прошу дозвіл на допуск за нарядом такому-то.
— Добре, 9:55, дозвіл на допуск.
— Зрозумів. 9:55 — дозвіл, 9:60 — допустимся.
Диспетчер переставляє фішки на диспетчерському щиті з триметрової сходів. Дзвонить телефон, трубку знімає черговий інженер:
— Алло, електромережі. Потрібен диспетчер? А він зараз не може — на стіну поліз…
— Алло, добрий день. А от ви не підкажете, у нас тут недалеко по вулиці ремонт холодильників. Скажіть, як до них туди подзвонити?
— Алло, а мені потрібен электросбыт!
— Алло! А у мене в розетці змінну напругу!
— Добрий день, вас турбують з витверезника Радянського району. Приїжджайте.
— Навіщо?
— Розумієте, у нас тут камери спостереження управляються кнопками. Ми тут кнопку натиснули, а вона назад не виходить. Тому нам потрібен хто-небудь з викруткою, щоб цю кнопку дістати!
— (Приходжу в себе.) Ми такими справами не займаємося взагалі, і до вас не приїдемо. У вас там що, немає ні однієї викрутки?
— Ви що думаєте, ми тут зовсім дурні? Звичайно, ні!
