А мене задовбали… Як би сказати? Неуважність, чи що? Особливо від близьких людей.
Так вийшло, що у нас з чоловіком один-єдиний друг на двох. Не знаю, як так вийшло, інші друзі дитинства пороз’їжджалися-поизменились, а шукати нових ми з ним не вміємо — обидва замкнуті і нетовариські.
А ще так вийшло, що взимку у нас майже немає роботи, тому приплив грошей зменшується і доводиться економити. Все б добре, але, як на зло, у всіх у нас дні народження припадають на зиму. З чоловіком ми домовляємося: дарування подарунків перенести на літо, а в день торжества можна обійтися якимись мелочевками в стилі «дорогий не подарунок, а увага». А ось з одним домовитися не виходить…
Скільки разів було сказано, що ми будемо відзначати по-скромному, грошей немає (що, в принципі, він і сам знає: частенько перехватываем у нього грошей до зарплати), тому не потрібно подарунків, краще купи пляшку вина або віскі до столу. І далі відбувається наступне:
Один виловлює мене або чоловіка, коли ми одні. Каже, що все одно хоче привітати, і цікавиться, що краще подарувати? І я, і чоловік, почувши таку пропозицію, напружуємо пам’ять з уявою і намагаємося придумати, яка недорога дрібнички буде приємна імениннику. Кажучи «дрібнички», я маю на увазі щось вартістю до 100 гривень (приблизно 250 рублів).
Один погоджується, показушно видаляється в свої думки і обіцяє щось придумати.
У день торжества він приносить який-небудь дорогий девайс з розряду «ось тобі, боже, що нам негоже». Причому, як правило, цей девайс і нам не потрібен від слова «зовсім».
Ось пара прикладів цього року: електронна книга у подарунок чоловікові і бездротова миша — мені. І це при тому, що ми не раз говорили, що читати з телефонів нам зручніше, бо там підсвічування, а миша, не прив’язана до компу, тупо загубиться в нашому творчому безладді. І добре б це були просто невдало куплені подарунки (хоча враховуючи п. 1, важко потрапити в таку ситуацію). Але ні ж — читалку друг купив собі на останньому курсі, перепрошил її під себе (у підсумку вона читає тільки FB2 і PDF замість заявлених 10 форматів і моторошно висить), а по закінченні вузу, коли вона йому перестала бути потрібна, він урочисто вручив її чоловікові, навіть не спромігшись повернути більш зручну заводську прошивку. З мишею взагалі прекрасна історія. Він купив її нещодавно, користувався нею при нас неодноразово і постійно нарікав, що вона незручна, глючна і взагалі «якесь китайське гівно». Так, після цього він її подарував мені. Велике спасибі.
І гаразд, чорт з ним, як кажуть, дарованому коню в зуби не дивляться… Але після адже слід його день народження, і як-то вже соромно принести йому мелочевку в якості подарунка, він подарував дорогі речі (хоча і непотрібні). Ось і доводиться тіснитися і дарувати що-небудь подорожче, після чого кілька днів сидіти на одній картоплі.
Так відбувається вже кілька років поспіль. От що не так з цією людиною? В іншому ж він взагалі душка, так навіщо влаштовувати кожну зиму цей цирк з подарунками і доводити мене до сказу? Їй-богу, краще б вже нічого не дарував! Менше б задовбав.
