Тут вже тисячу разів плакалися на подарунки, але можна мені ще раз? Справа в тому, що у мене маса родичок різного віку: мама, бабусі, тітки, сестри тіток, сестри бабусь, свекруха знову ж таки, та й вона не без своїх сестер і тіток… І вся ця жіноча армія вважає найкращим подарунком для мене одяг. Напевно, їм набридає, що я все в брюках і футболках зі светрами. Тому на всі свята мене чекають зграї слетевшихся суконь, сорочок і спідничок. Неодмінно всіх відтінків рожевого, адже у мене ж немає нічого рожевого таке упущення…
Але найгірше в цій ситуації знаєте що? Половина тіточок каже: «Я подивилася, у тебе светр розміру M, але він тобі завеликий, тому я взяла XS», а друга половина: «Цей светр M тобі малуватий, тому я взяла XL». Загальна я щороку віддаю «на церкву» тюк чохлів для дирижаблів і пакетик лялькових платьишек.
За роки тисячократного повторення відкритим текстом мені так і не вдалося донести до свідомості цих добрих і дбайливих жінок, що я ненавиджу спідниці, сукні, рюші і рожевий колір. І що мій розмір одягу — рівне 44/М, як це і написано на всіх моїх речах і як я завжди відповідаю, коли вони питають! Скоро я почну з криками тікати на захід від хрускоту целофану, принаймні, трясе мене при думці про свята вже давно.
Милі та любі дами, бажаю вам усім добра, котиків і йоржик для чищення вух.
