Працюю адміністратором в готелі, роботу свою люблю до судом — хоча б за щоденні приколи:
— Дівчина, а ви мені нічний дозвілля не організуєте?
— У нас такі послуги не надаються.
— Та що ви мені пропонуєте зараз робити?
* * *
Гостя вирвало на килим, покривало і фіранки. Запах страшний, відпиранню все це господарство не піддасться.
— На жаль, я попрошу вас сплатити штраф за зіпсоване майно готелі.
— Ви, звичайно, шахраї, але раз вже я оплачую, віддайте це мені з собою!
* * *
— Дівчина, а чому в мене лебедя з рушники немає?
* * *
— Дівчина, у мене в номері зверху всю ніч займалися сексом, я не могла заснути!
* * *
— Дівчина, мені потрібно, щоб у нашому номері для молодят з коридору в спальню вела доріжка з пелюсток троянд і стояли запалені свічки!
Неодмінно, а ще покоївку з вогнегасником напереваги, щоб гасити величезний поділ нареченої.
* * *
— У вас зроблено?
— Ні, мені потрібен найдешевший номер на добу.
— Залишилися тільки за 6000 рублів.
— Ти що, очманіла? Я сказав, найдешевший!
— Сьогодні вівторок, завантаження 95%, залишилися тільки по 6, 12 і 22 тисячі.
— Зовсім ох@#! Грабиловка! Кличте старшого!
Та мені не шкода, ми вам і в нашій служебке на підлозі постелимо — безкоштовно.
* * *
Всіх їх об’єднує одне — вони вперто ігнорують моє ім’я, написане великими літерами у мене на бейджику.
